Епілог

Весілля відбулося через місяць.

Хоча Ерідан був готовий одружитися зі мною ледь не наступного дня після того, як я прийшла до тями.

— Навіщо чекати? — обурювався він.

І все ж мені вдалося переконати його, що королівське весілля потребує підготовки.

Особливо — зимове королівське весілля.

Палац Ерідана перетворився на справжню крижану казку. Срібні гірлянди мерехтіли вздовж колон, кришталеві бурульки звисали зі стель, а в повітрі кружляли магічні сніжинки, що не танули навіть біля вогню.

Доріжку до тронної зали вкривали білі квіти, присипані інеєм. Здавалося, ніби сам сніг розцвів заради цього дня.

Я була в сукні кольору зимового перламутру. Легка тканина переливалася сріблом, а на рукавах мерехтіли вишиті крижані візерунки. Ерідан довго дивився на мене перед церемонією й зрештою прошепотів:

— Якщо ти зараз зникнеш, я оголошу війну навіть богам.

На нашому весіллі були присутні всі королівські родини.

Король Геороса, королівства землі — Торрен Блекрок — прибув разом зі своєю дружиною Пейдж Блекрок.

Торрен був високим, суворим чоловіком із важким поглядом і руками воїна, а не правителя. Пейдж поруч із ним здавалася надто юною й ніжною — світле волосся, тепла усмішка, очі, сповнені життя. Вони поводилися ввічливо й навіть закохано, але між ними часом проскакували дивні іскорки напруги, які неможливо було не помітити.

Їхнім подарунком стала жива кам’яна троянда з гір Геороса — рідкісна квітка, пелюстки якої були тверді, мов кришталь, але теплі на дотик. Казали, вона розквітає лише для пар, які справді кохають одне одного.

Король Айріса — Скай Страйк — прибув сам.

Високий, світловолосий, із надто уважними очима людини, яка помічає більше, ніж говорить уголос. Він був напрочуд ввічливим і кілька разів просив вибачення за леді Лану.

Його подарунок виявився дивовижним — прозора куля з повітряною магією всередині. У ній кружляли маленькі снігові бурі й срібні птахи з вітру.

— Для днів, коли вам захочеться згадати цей вечір, — сказав він.

Кайя та Девіан теж приїхали.

Вони не затрималися надовго. Привітали нас, вручили подарунок і майже одразу поїхали.

Кайя усміхалася, була тихою й привітною, але я все одно помічала, як вона напружується поруч із Девіаном. Наче досі боялася його.

Їхнє весілля відбулося надто швидко. Нас запросили, але Ерідан категорично відмовився їхати.

Я сперечалася з ним через це.

Довго.

Але зрештою здалася. Цього разу.

І, якщо чесно, я розуміла його причини.

Попри все, я все одно надіслала їм запрошення на наше весілля.

Вони подарували старовинний магічний компас. Стрілка на ньому завжди вказувала не на північ, а на людину, яку ти шукаєш найбільше.

— Символічно, — тихо сказав Ерідан, коли побачив подарунок.

Щодо мого батька та брата… я не захотіла бачити їх на своєму весіллі. Братові я лише передала трохи грошей — із дозволу Ерідана. Він погодився допомогти Ейві. Хоч і, підозрюю, не зовсім безкорисливо.

Багіра також була присутня, але ховалася у відзеркаленнях. А я в свою чергу потурбувалася, що вона вдосталь все змогла роздивитися.

Після святкування, коли музика вже стихла, а більшість гостей розійшлися, Ерідан підійшов до мене.

У його очах блищало щось небезпечне й надто задоволене.

— Ваша Величносте, — промовив він, обіймаючи мене за талію, — чи не час нам нарешті обговорити подружній обов’язок?

Я засміялася.

— Ти зараз звучиш як людина, яка чекала цього моменту весь вечір.

— Весь місяць, — виправив він. — Щоб бачити тебе голою в якості дружини.

Я похитала головою, але усмішка все одно з’явилася на губах.

Тоді Ерідан раптом став серйознішим.

— До речі… я зрозумів дещо про тебе.

— Це звучить загрозливо, — примружилася.

— Я зрозумів, чому ти володієш двома стихіями.

Я насупилася.

— У твоєму світі немає магії, — тихо сказав він. — Але тебе все одно тягнуло до води. Це була твоя справжня стихія. А коли ти опинилася в тілі Ейви… її тіло вже належало вогню.

Я кілька секунд мовчала, а потім пирхнула:

— Коли ти говориш такі розумні речі, мені хочеться якомога швидше виконати шлюбний обов’язок.

Ерідан розсміявся.

І я разом із ним.

Мабуть, уперше за дуже довгий час я почувалася по-справжньому щасливою.

Наші стосунки не стали ідеальними. Ми сварилися. Іноді через дрібниці, іноді — через ревнощі, страхи чи впертість.

Але ми зрозуміли головне: мовчання руйнує значно швидше, ніж правда.

Тому тепер ми говорили. Про все. Навіть про те, що боліло або лякало.

Ми вчилися довіряти одне одному.

І, мабуть, саме це стало найсильнішою магією з усіх можливих.

Від автора:

Дякую любі читачі, що були зі мною впродовж всієї історії. Сподіваюся, ця історія залишила приємний слід у вашій пам’яті. Ваші коментарі — найкраща нагорода для мене, тому з нетерпінням чекаю на ваші відгуки.

Пригоди у цьому світі тривають! Вже є для вас історія про Кайю та Девіана.

Зустрінемося на сторінках нової книги. Не проґавте! ❤️

(P.s. і не забудьте підписатися)

Анотація:

«Твоєю дружиною стане та, кого ти очікуєш найменше».

Ці слова стали моїм вироком. Я — чужа у королівстві Вогню, дівчина з іншою стихією, яка виграла відбір і одягла корону Ембрії. Але замість жаданих обіймів короля на мене чекала порожня спальня в першу шлюбну ніч і наказ... вирушити в академію.