Розділ 24.2

Мені не хотілося нічого вирішувати. Не сьогодні. Не зараз. Можливо… взагалі не в цьому житті?

Тільки тепер я збагнула, як кардинально змінилася моя реальність за цей короткий термін. Минув майже місяць, а я вже опанувала магію… гаразд, майже опанувала.

Доля звела мене не з одним королем, а з двома, і при згадці про одного з них моє серце зрадницьки тріпоче. Чи було це кохання з першого погляду? Ні, це була звичайна серветка і напрочуд «витончений» комплімент моєму апетиту.

В моїх очах Ерідан став іншим. Хоч він і ховав щось за своєю незмінною маскою, зі мною він був… справжнім. Та найголовніше — тепер поруч зі мною була істота, яка, не вагаючись, ризикувала життям заради мого порятунку. Моя Багіра.

Я знову вмостилася в ліжку, роздумуючи про те, що маю зараз і що залишила в минулому. Чи є в цій новій реальності місце для мене справжньої? Тепер я маю ім'я Ейва, живу її життям... Але я так хочу повернути свою власну сутність. Хоча, мушу визнати, прізвище мені подобається. Єва ді Кардін. Звучить правда ж?

І ця Єва більше не має наміру тікати чи ховатися. Вона мусить розібратися з усім: знайти того, хто влаштував на неї полювання, і викрити ворога, від якого захищала Багіра.

Багіра… Я розплющила очі, боячись порушити тишу. Вона могла бачити нападника. Вона точно знає, хто та леді, яка підкинула ту магічну річ. Проте я не стала її будити, лисичка була надто слабкою, ледь піднімала повіки, а зараз тихо сопіла. Я вирішила залишити розпити на завтра.

З цією думкою я нарешті заснула. Та ранок видався зовсім не таким, як я планувала. Девіан, вірний своїй манері нічого не пояснювати, наказав мені заховати Багіру, а сам прислав кількох дівчат, які одразу взялися крутитися навколо мене.

— Нове випробування? — запитала я, спостерігаючи за їхньою метушнею.

У відповідь вони лише синхронно знизали плечима. Звідки їм знати? Їхнім завданням було лише одягнути мене.

Цього разу вибір припав на розкішну сукню кольору темного смарагда. Важкий оксамитовий корсет, розшитий золотими нитками, ідеально підкреслював талію, створюючи величний і водночас небезпечний силует. Пишна спідниця з багатошарового атласу переливалася при кожному русі. Тонке мереживо на довгих рукавах додавало образу вишуканості, а високий комір робив мою поставу королівською.

Я подивилася у дзеркало і ледь впізнала себе. Ця сукня не була просто одягом, вона була моїм магічним обладунком. Тепер я була готова до будь-якої зустрічі.

Девіан чекав біля виходу, спершись на колону. Його погляд повільно ковзнув по моїй фігурі. Від золотого гаптування на корсеті до важких хвиль смарагдового атласу. На мить у його холодних очах промайнуло щось схоже на щире захоплення.

— Виглядаєш приголомшливо, Єво, — мовив він тихо. — Ця сукня… вона робить тебе небезпечною.

Я ледь помітно всміхнулася, розправляючи невагоме мереживо на рукавах. Його компліменти були приємні, але не більше. 

— Ну звісно, Ваша Величність. Ви ж самі її обирали, чи не так? Навряд чи ви дозволили б мені одягнути щось, що не відповідає вашому смаку.

Він нічого не відповів, лише простягнув руку. Щойно я торкнулася його ліктя, простір навколо нас здригнувся й розсипався на тисячі іскор. Мить і ми вже стояли перед масивними дубовими дверима, прикрашеними химерною різьбою. Я впізнала їх миттєво. Саме за ними нещодавно проходив той нещасний бал із родичами.

Я очікувала, що Девіан пропустить мене вперед, а сам увійде слідом. Але він міцно перехопив мою руку, змушуючи стати ліворуч від нього, і чоловіки в формі охорони впевнено штовхнули стулки.

Зала вибухнула світлом. Десятки магічних софітів, що ширяли в повітрі, наче маленькі сонця, миттєво розвернулися в наш бік, засліплюючи. Весь натовп, що до цього моменту гудів тихими розмовами, заціпенів.

Посеред зали, оточена своєю командою та артефактами прямого мовлення, стояла Агата. Її очі блиснули азартом професійного мисливця за сенсаціями.

Реакція леді була ще красномовнішою.

Роса навіть не намагалася приховати роздратування, її обличчя перетворилося на крижану маску.

Лана так сильно стиснула зуби, що, здавалося, зараз почується скрегіт — її кулаки впилися в тонку тканину власної спідниці.

Арія завмерла від шоку, але щойно до неї підлетів софіт, вона миттєво «одягла» звичну легку усмішку, демонструючи дива акторської майстерності.

Лише Кайя, яка стояла найближче до нас, щиро усміхнулася. В її очах читалося здивування, але воно було теплим, майже підбадьорливим.

— Що ви задумали, Ваша Величність? — прошепотіла я крізь зуби, не змінюючи виразу обличчя.

Хоча я розуміла, що він діяв за тим сценарієм, який ми обговорювали. Я підкинула їм ідею з прямими ефірами просто з замку. Але ось для чого він зайшов саме зі мною під руку?

— Трохи ревнощів не завадить, — так само тихо відповів Девіан, і в його голосі почулася ледь помітна іронія.

Ревнощів? У кого? В Ерідана? Серце тьохнуло, але я відкинула цю думку. Ні, звісно, не в нього. Девіан хоче, щоб леді виявили себе. Хтось уже ненавидить Ейву настільки, що готовий на вбивство, і цей список підозрюваних зараз стрімко поповнювався.

— Ваш план цікавий, Ваша Величність, — кивнула я, бачачи, як Агата вже прямує до нас зі своїм магічним мікрофоном.

— Ти хочеш сказати «але», — він з напівпосмішкою повернувся до мене.

— Я не граю в ігри, не знаючи правил, — відрізала я.

— Саме на це й сподіваюся, — прошепотів він, перш ніж нас оточило сяйво софітів.

— О, яка поява! Яка драма! — голос Агати зазвучав на всю залу, посилений магією. — Вітаю вас, народе Великого Королівства Ембрії! Ви тільки подивіться на цю пару! Сьогоднішній день обіцяє бути не просто гарячим, він стане історичним!

Вона крутнулася навколо нас, звертаючись до невидимих глядачів по той бік екранів.

— Прямо зараз, у прямому ефірі, наші прекрасні леді будуть представлені всьому королівству не просто як гості, а як потенційні реформаторки! Кожна з них отримає слово, щоб розповісти: які зміни вона принесе в наші землі? Хто з них має серце королеви, а хто лише гарну сукню? Починаємо велику гру!