Розділ 24 — Фінальна битва

Дана

Ранок видався дивно ясним після кількох днів напруження і страху. Я сиділа на краю дороги, тримаючи живіт, відчуваючи, як наш малюк рухається всередині. – Романе… – прошепотіла я, дивлячись на нього, і мої очі наповнилися рішучістю. Він стояв поруч, як завжди, непохитний, спокійний, але готовий діяти у будь-який момент. – Це наш шанс, Дано, – промовив він тихо, – сьогодні ми покінчимо з Марією раз і назавжди.

Марія не очікувала, що ми так швидко зберемо сили і союзників. Її впевненість у власній перемозі була оманливою. – Артем, Семен, готуйтеся, – наказав Роман. – Валентина Степанівна координує нас із тилу. Я відчула хвилю страху, але водночас внутрішньої сили. – Ми це зробимо, – промовила я сама собі, стискаючи кулаки.

План був простий і водночас ризикований: ми використаємо караван фур, темряву і хитрість, щоб вийти на Марію непоміченими. – Вона буде чекати нас у лісовій ущелині, – подумала я, оцінюючи карту маршруту. – Але цього разу ми будемо готові до всього.

Роман

Моя пам’ять була остаточно відновлена, і я відчував, що ми готові. Образи Дани, нашого життя, нашого малюка — все стало ясним і живим. – Я не дозволю нікому забрати її від мене, – подумав я, відчуваючи, як кров палає в жилах. Марія вважала себе хитрою, але вона не врахувала однієї речі: любов і рішучість — це найсильніша зброя.

Ми наближалися до місця, де, як ми знали, Марія планує останню пастку. – Артем, Семен, прикривайте фланги, – наказав я. – Дано, будь готова. Вони кивнули, а я відчував, як тиск відповідальності росте. Кожна секунда могла бути вирішальною.

Дана

Я дивилася на дороги і тіні лісу, відчуваючи, як страх і рішучість переплітаються в єдине відчуття сили. – Ми прорвемося, – шепотіла я, відчуваючи тепло його руки, що тримала мою. Моє серце билося шалено, живіт ворушився, і я відчувала, що ми готові до останнього випробування.

Марія спостерігала з тіні, її холодний погляд, повний ненависті, розсіював повітря тривоги. – Вона думає, що ми слабкі, – подумала я. – Але цього разу вона помиляється. Я підготувала пастку, використовуючи темряву, знання місцевості, хитрість і стратегічні знання, отримані від Валентини Степанівни.

Роман

Ми увійшли в ліс, і одразу відчули перший сигнал: кілька машин оточили нас, блокуючи дорогу. – Вони тут, – крикнув Артем. – Дано, тримайся! – промовив я, і вона міцно стискала мою руку.

Ми проривалися через тінь, використовуючи кожну можливість, кожен маневр, щоб уникнути пастки. – Ми сильніші разом, – думав я. – Ніхто не зможе нас зупинити. Марія була хитрою і впевненою, але вона не врахувала сили нашого союзу.

Коли ми опинилися на вузькій ділянці, почалася кульмінація: Марія кинула всіх своїх людей на нас. Я діяв миттєво, відволікаючи охорону, ризикуючи всім, щоб захистити Дану. Артем і Семен прикривали нас, а Дана діяла разом зі мною, використовуючи хитрість і сміливість.

Дана

Серце билося шалено, але страх поступався рішучості. – Тепер або ніколи, – шепотіла я, відчуваючи кожен крок Романа. Ми діяли разом, кожен рух — точний, кожен погляд — сигнал для союзників. І тоді я побачила, як Марія спробувала підступно вдарити мене з боку. – Ні! – крикнув Роман, відштовхуючи мене. Моє серце стрибнуло в грудях, але я знала: він завжди буде поруч.

Роман

Я відчував рішучість, яку не можна приглушити. – Дано, тримайся! – крикнув я, вступаючи у боротьбу з охороною Марії. Ми діяли як єдине ціле: її сила, моя відвага, наші союзники — все стало однією машиною для боротьби за свободу. Марія зрозуміла, що її остання пастка провалилася, і це було очевидно в її очах.

Дана і Роман (разом)

Ми прорвали оточення, опинилися на відкритій дорозі і нарешті змогли зупинитися. – Ми це зробили, – сказала я, притискаючись до нього. – Так, ми перемогли, – відповів Роман, обіймаючи мене, відчуваючи, як всі випробування залишаються позаду. Моє серце билося шалено, живіт ворушився, і ми нарешті відчули, що попереду чекає щастя.

Марія відступила, зрозумівши, що втратила контроль. – Це кінець, – промовив я, дивлячись на Дану. – Так, – відповіла я, відчуваючи тепло наших обіймів і силу нашої любові.

Ми знали: попереду нове життя, наш малюк, свобода і щастя. – Разом ми сильніші за будь-яку загрозу, – промовили ми одночасно, відчуваючи, що все зло залишилося позаду.