Розділ 23 — Шлях до свободи

Дана

Сонце ледве пробивалося крізь густий туман, коли я сиділа на краю фури, дивлячись на нескінченну дорогу попереду. Серце билося шалено, живіт ворушився нагадуючи про наше майбутнє, а розум відчував хвилю тривоги і рішучості одночасно. – Романе, ми близько… – прошепотіла я, стискаючи його руку. Він дивився на мене з такою силою і впевненістю, що я відчувала: ми зможемо подолати все, що готує нам Марія.

Ми знали, що вона не залишить спроб зруйнувати наше щастя. Її хитрість і жорстокість були відомі, але тепер ми мали план і союзників, які стояли на нашому боці. – Артем, Семен, ви готові? – запитав Роман, перевіряючи стан каравану. – Завжди, – відповіли вони в унісон, і я відчула прилив надії.

Наша стратегія була складною: використовувати темряву, знання дороги, хитрість і несподівані маневри. – Ми повинні діяти швидко і точно, – промовив Роман, – кожна секунда має значення. Я дивилася на нього і розуміла: навіть коли пам’ять його ще частково зрадила, серце його пам’ятає все, що важливо.

Марія, як я знала, вже планувала наступну пастку. – Вона буде чекати нас у вузькому проході біля лісу, – подумала я, оцінюючи карту маршруту. – Але цього разу ми готові, – додала всередині себе, відчуваючи холодну рішучість. Я зібрала всю силу, весь досвід виживання, все, що мене навчила Валентина Степанівна.

Роман

Моя пам’ять остаточно почала повертатися. Образи Дани, нашого життя разом, бою на дорозі, її рук, що тримають мій живіт — все це ставало чітким і живим. – Я знаю, що вона тут, – думав я, відчуваючи прилив сили. – Я знайду її. Марія не здогадувалася, що серце не забуває навіть тоді, коли розум зраджує.

Ми наближалися до вузького проходу біля лісу, де Марія планувала нас зупинити. – Тримайте позиції, – наказав я Артему і Семену. – Дано, будь готова, ми прорвемося разом. Я відчував, як кожна клітина мого тіла налаштовується на боротьбу за неї, за нашу дитину, за наше життя.

Коли ми увійшли в тінь лісу, перший сигнал став очевидним: кілька машин оточили нас, блокуючи дорогу. – Вони тут! – крикнув Артем. – Відволікати їх, поки ми проходимо! – наказав я.

Дана

Я підготувала пастку для охорони, використовуючи все, що могла: темні кути, шум, знання, як рухаються фури. – Тепер або ніколи, – шепотіла я, відчуваючи, як страх і рішучість змішуються в єдине відчуття сили. Моє серце билося шалено, але думка про Романа, який йде до мене, додавала сил. – Він прийде… я знаю, – промовляла я всередині себе.

Ми рухалися разом, і я бачила, як Роман діє точно і рішуче. – Він пам’ятає мене, – подумала я, відчуваючи, як сльози радості підступають до очей. Незважаючи на всі пастки Марії, ми проривалися крізь темряву і небезпеку.

– Ми разом! – крикнула я, і він відповів мені поглядом, повним любові і рішучості.

Роман

Я бачив її силует у тіні, і пам’ять остаточно повернулася: я пам’ятав кожен момент з Дани, нашу любов, наш страх, наші перемоги і поразки. – Дано… – прошепотів я, і серце наповнилося теплом. Ми діяли разом, об’єднані силою любові і рішучості.

Марія зрозуміла, що її пастка провалилася. – Ні! – крикнула вона, але вже було запізно. Ми прорвали оточення, використовуючи кожну секунду, кожен маневр, кожну можливість. Артем і Семен прикривали нас, а ми разом рухалися до свободи.

Дана

Коли ми нарешті опинилися на безпечній ділянці дороги, я вдихнула глибоко, відчуваючи свободу. – Ми це зробили, – сказала я, обіймаючи його. – Так, – відповів Роман, притискаючи мене до себе. – Ми подолали ще одне випробування.

Моє серце билося шалено, живіт ворушився, і я відчувала, що тепер нічого не може нас розділити. – Марія не зупиниться, – промовив Роман. – Але ми сильніші разом. – І ніхто не забере наше щастя, – відповіла я.

Роман і Дана (разом)

Ми знали, що попереду ще більше небезпек, але тепер ми були готові до всього. Любов, відвага і рішучість стали нашою силою. Марія більше не могла нас зламати — ми разом, і цього достатньо. – Разом ми сильніші за будь-яку загрозу, – промовили ми одночасно, і наші серця билися в унісон.

Ми продовжили рух караваном, знаючи, що шлях до свободи ще не закінчено, але вже ближче, ніж будь-коли. Кожен кілометр — наша маленька перемога. Кожна хвилина разом — доказ того, що любов і рішучість сильніші за страх і зраду.