Розділ 15 — Зрада і відвага

Дана

Ранок почався похмуро, туман стелився над дорогою, і я відчула незвичний холод у серці. Вчорашня нічна атака Марії залишила по собі слід страху і тривоги. Я сиділа в кабіні фури, тримаючи живіт, відчуваючи кожен рух дитини. – Романе, а якщо вона знайде нас знову? – тихо запитала я. – Ми готові, – відповів він, тримаючи мою руку. – Ми сильніші разом.

Але відчуття небезпеки не залишало мене. Я помітила незвичний сигнал на рації. – Це Артем, – сказала я, слухаючи коротке повідомлення. Його голос звучав тривожно: «Романе, тут… щось не так…». Серце вмить стиснулося.

– Що сталося? – крикнув Роман, підходячи до рації. – Здається, хтось змінив маршрут і… не підписався… – відповів Артем. Ми обмінялися тривожними поглядами. – Хтось з наших? – запитав я сам себе. – Може, – промовила Дана, відчуваючи, що серце стискається.

Роман

Ми продовжили рух, але кожен кілометр відчувався як випробування. Впевнений у своїй команді, я все одно почав підозрювати зраду. – Семен, чому маршрут змінився без моєї вказівки? – запитав я суворо. Він здивовано підняв плечі, але погляд видавав невпевненість. Моє серце знало: хтось з нашого оточення грає проти нас.

Марія скористалася моментом. Вона підлаштувала пастку на вузькій дорозі, і наша фура ледве уникла зіткнення з вантажівкою, що стояла посеред траси. – Відступати не можна, – сказав я, відчуваючи, як адреналін підіймає кров у жилах. – Дано, тримайся міцніше!

Дана

Я відчула, як руки Романа обхопили мене міцніше. – Ми впораємося, – шепотів він. Я відчула тепло його обіймів і силу, яка робила мене сміливішою. – Але хто зрадив нас? – подумала я, відчуваючи страх і розчарування.

Раптом на рації пролунало повідомлення від Артема: «Він… зрадив… допомагає їм…». Серце стислося ще сильніше. – Хто? – прошепотіла я. Роман мовчав, зосереджений на керуванні. – Не важливо зараз, – відповів він рішуче. – Головне, що ми разом і маємо шанс вижити.

Роман

Ми об’їхали пастку, але я зрозумів, що Марія зробила ще один хід. Вона використала нашого колишнього союзника, щоб створити хаос на дорозі. – Вона хитра, – сказав я сам собі, відчуваючи лють. – Але тепер я готовий на все.

Я зупинив фури в безпечному місці, перевірив кожну машину і переконався, що Дана не постраждала. Її очі дивилися на мене з довірою, і я зрозумів: саме заради неї і дитини я готовий йти на будь-які ризики.

– Ми повинні знайти нового союзника, – сказав я, дивлячись на Дану. Вона кивнула, відчуваючи, що кожне наше рішення тепер визначає життя і майбутнє.

Дана

Того вечора ми зустріли старого друга батьків, який давно жив за кордоном. Він запропонував прихисток, документи та ресурси для того, щоб Марія не змогла нас відстежити. – Ви в безпеці з нами, – сказав він. Я відчула, що на мить страх відступив. – Ми боремося не самі, – промовила я тихо.

Але ми знали: Марія не відступить, поки не досягне свого. І попереду чекає новий виток боротьби, де доведеться ризикувати всім.

Роман (думки)

Я дивився на Дану, її очі, повні страху і рішучості. Я розумів одне: навіть якщо хтось зрадить нас, навіть якщо небезпека буде скрізь, ми переживемо. Бо любов і родина — сильніші за будь-які інтриги. І я готовий йти на все, щоб захистити їх.