Розділ 14 — Небезпечна зустріч

Дана

Дорога була туманною, і світло фар відображалося у мокрому асфальті, створюючи ілюзію, що ми їдемо крізь хмару. Я трималася за поручень, відчуваючи, як живіт ворушиться всередині. – Ти впораєшся? – тихо прошепотіла я сама собі. Минулі події не залишали мене, а думка про Марію лякала сильніше, ніж будь-який туман.

Раптом на обочині я помітила фігуру. – Романе, дивись! – крикнула я, але він вже помітив. – Не панікуй, – відповів він спокійно, але його руки стиснули кермо сильніше. Фігура наближалася до дороги, і я впізнала знайомий чорний плащ. – Вона, – прошепотіла я, відчуваючи холод у серці.

Марія вийшла на дорогу, і водій її машини почав сигналити. Я відчула, як Роман миттєво реагує, зміщуючи караван у безпечне положення. – Вона хоче нас зупинити, – сказав він тихо. – Що нам робити? – запитала я. – Продовжувати рух. Не можна зупинятися, – відповів він, дивлячись у дзеркала.

Роман

Марія була хитрою, вона знала наші маршрути і очікувала моменту, коли ми розслабимося. Я швидко наказав водіям змінити траєкторію і триматися в тісному каравані. – Вона може спробувати підставу, – попередив Артем. – Тоді ми будемо готові, – відповів я, відчуваючи, як тривога росте.

Фігура на дорозі кинулася вперед. Раптом я побачив: це не просто постріл страху, а спроба фізично заблокувати наш рух. – Семен, ти зліва! – наказав я. – Артем, підстраховуй правий фланг! Ми діяли, як єдина команда, але серце билося шалено.

Дана

Я сиділа в кабіні фури, намагаючись не дивитися на Марію. – Я боюся, – тихо сказала я, стискаючи живіт. – Я теж, – відповів Роман, обіймаючи мене ззаду. – Але разом ми сильніші.

Марія посміхалася, підходячи ближче до кабіни. Я відчула, як її холодний погляд пронизав мене. – Ви нікуди не поїдете, – сказала вона, і я відчула, що паніка хоче взяти верх.

Тоді Роман миттєво відреагував. Він відчинив двері кабіни, зупинив машину і крикнув: – Залиш її! Я почула крик водіїв, звук розбитого скла і запах диму. Серце зупинилося на мить.

Роман

Марія намагалася прорватися до Дани. Я відштовхнув її, і почалася боротьба. Двоє її помічників втрутилися, але Артем і Семен були поруч. – Вона сильна, – прошепотів я, відчуваючи адреналін. – І ми ще сильніші, – відповів Артем.

Ми нарешті змусили її відступити, але я зрозумів: вона не відступить назавжди. Її погляд був холодний і пронизливий. Вона обіцяла, що наступного разу буде ще більш жорсткою.

Дана

Я обійняла Романа, відчуваючи тепло і захист. – Ми вижили… – прошепотіла я. – Так, але тепер ми знаємо, що вона готова на все, – відповів він, стискаючи мою руку.

Я дивилася на дорогу, на нічне небо і відчувала, що кожен наш крок тепер стане випробуванням. Але поряд був Роман, і це давало силу. Ми пережили нічну атаку, але попереду ще більше випробувань.

Роман (думки)

Марія не просто переслідує нас — вона створює пастки, які загрожують життю Дани і нашої дитини. Я розумів, що боротьба ще не закінчилася. Але тепер ми знайшли ритм, союзників і план дій. І навіть якщо Марія буде хитрою і небезпечною, ми готові. Бо наша любов — наша сила, а сім’я — найцінніше, що в нас є.