Розділ 13 — Втеча та союзники

Дана

Після нічної атаки на мосту я прокинулася вранці з тремтінням у руках. Роман вже сидів за столом, розглядаючи маршрути та повідомлення від Артема. Валентина Степанівна принесла каву, але навіть її спокій не міг заспокоїти мене. Минулої ночі я побачила, що Марія готова піти на все. Вона вже не просто погрожувала — вона діяла.

– Романе, – тихо сказала я, – ми не можемо залишатися тут. Вона знайде нас знову. Він кивнув і сів поруч, тримаючи мою руку: – Так, Дано. Нам потрібно діяти. Вихід лише один: втекти і знайти союзників, які допоможуть нам.

Артем і Семен швидко організували план. – Є друзі батьків Дани за кордоном, – пояснив Артем. – Вони можуть допомогти з документами та підтримкою, поки Марія не знайде нас. – Але ж вона знає, як ми працюємо з фурою, – зауважив Семен. – Може спробувати відстежити маршрути.

Я відчула, як серце стискається. – Нам потрібно бути швидкими і непередбачуваними, – сказав Роман. Ми вирішили: караван фур стане не лише бізнесом, а й засобом нашої втечі.

Роман

Марія думала, що може грати за старими правилами. Але тепер ми створили власну гру. Кожен водій каравану був проінструктований, кожен маршрут ретельно спланований. – Вона може підлаштувати ДТП, – попередив Артем. – Будь готовий до всього. Я відчував відповідальність не лише за Дану, але й за нашого малюка, який рухався всередині неї.

– Не можна показувати страху, – сказав я сам собі. – Страх може стати смертельним. Ми рушили. Фури тягнулися вузькими дорогами, об’їжджаючи маленькі містечка, уникаючи основних трас, де Марія могла б нас відстежити.

Дана

Дорога була довгою, і я відчувала кожну хвилю тривоги. Та поруч був Роман, і це давало мені сили. Я спостерігала, як він керує караваном, уважно дивиться у дзеркала і миттєво реагує на будь-яку підозрілу машину. Я подумала про Марію. Вона холодна, розумна, небезпечна. І я зрозуміла, що боротьба з нею не закінчиться швидко.

Ми зупинилися в маленькому селищі на ніч. Артем і Семен перевірили машини, Роман пішов на переговори з місцевими водіями, щоб забезпечити безпеку. Я залишилася в кабіні фури, тримаючи живіт. Відчувала, як наш маленький світ тримається на нас самих.

– Ти впораєшся, Дано, – сказав Роман, повернувшись. – Ми разом. Я кивнула, відчуваючи його тепло і рішучість. Внутрішній голос шепотів: “Вона спробує ще раз. Але ми готові.”

Роман (думки)

Я дивився на Дану і відчував відповідальність за кожну секунду. Марія може знову спробувати щось, але ми не дамо їй шансів. Кожна зупинка, кожен кілометр дороги — це випробування. Але разом ми сильніші. Разом ми створимо захист, який не дозволить їй забрати те, що нам дороге.

Дана

Наступного дня ми виїхали рано, коли туман ще стелився над полями. Я дивилася на дорогу і думала про майбутнє. – Романе, – сказала я тихо, – я боюся. Він тримав мою руку: – Боятися — нормально. Але разом ми подолаємо все.

Я зрозуміла, що ця подорож змінить наше життя. Ми втекли від минулого, шукали союзників і готувалися до наступного кроку Марії. І я знала одне: разом ми сильніші, ніж будь-яка загроза.

Роман

Я дивився на Дану і думав про майбутнє. Марія — хитра, небезпечна, але я готовий на все, щоб захистити її і нашу дитину. Кожен день ставав випробуванням, але кожен кілометр наближав нас до безпеки. І навіть якщо Марія спробує щось наступне, ми будемо готові. Бо любов сильніша за страх, а родина — за будь-яку загрозу.