Розділ 10 — Погоня за минулим

Дана

Ранок у Черкасах був прохолодним і ясним, але моє серце залишалося напруженим. Минулої ночі я ледь уникла пастки Марії, і тепер кожен шум здавався загрозою. Валентина Степанівна намагалася мене заспокоїти: – Дитино, не можна жити у страху. Але я знаю, що ти сильна. Я кивнула, намагаючись вірити її словам, але всередині мене бушувала тривога.

Телефон Романа дзвонив кожні півгодини. Він перевіряв фури, маршрути, вантажі, але мене це не заспокоювало. Я розуміла одне: Марія не просто хоче нас налякати. Вона планує щось більше.

Роман

Я розмовляв із Артемом і Семеном по рації. Марія активізувала свої мережі. Вантажі затримувалися, водії скаржилися на дивні перевірки на дорогах. – Вона хоче нас паралізувати, – сказав Артем. – Думай, що робити. Я дивився на карту маршрутів. Караван доведеться вести я особисто. Дана не може бути під загрозою.

Ми рушили далі, але підозрілий автомобіль весь час тримався поряд. – Стежимо за нами, – тихо сказав я. – Дано, будь готова.

Дана

Ми їхали через маленькі містечка, і я трималася поруч із Романом, не відводячи очей. Я відчула, як його руки міцно стискають кермо, і це додавало мені сил. Але коли ми зупинилися на заправці, я побачила Марію. Вона стояла біля дороги, одягнена в чорне, з поглядом, який пронизував наскрізь. – Знову вона, – прошепотіла я.

Роман одразу помітив її. – Залишайся за машиною, – суворо сказав він. – Я вирішу це.

Роман

Я під’їхав, увімкнув фари, і голосно крикнув: – Маріє! Залиш її в спокої! Вона усміхнулася, ніби це була гра. – Ти думаєш, я боюся тебе? – холодно сказала вона. – Тепер усе належить мені. Я відчув, як лють піднімається всередині. Але не можна було ризикувати Даною.

– Поїхали, – наказав я водіям. Ми рушили, а Марія залишилася стояти на узбіччі, усміхаючись і піднімаючи руку у мовчазному виклику.

Дана

Коли ми опинилися у безпечному місці, я сіла поруч із Романом, тримаючи живіт. – Вона не здасться, – сказала я. – Ми теж не здамося, – відповів він, дивлячись на мене з рішучістю. Я відчула тепло його рук, і це зігріло мене глибше, ніж будь-які слова.

– Тепер треба підготуватися, – додав він. – Марія намагається грати по правилах минулого. А ми створимо нове.

Роман (думки)

Я дивився на Дану й думав: навіть коли загроза знову нависне, я не дозволю нікому завдати шкоди нашій родині. Навіть якщо Марія готова на все, я готовий ще більше. Бо в цій боротьбі на кону — не лише моє щастя, а й життя тієї, кого я кохаю.