Розділ 11

   -І так, сьогодні ми вивчаємо слабкі сторони монстрів, а одразу після цього, на лекції Роксани Едвардівни, ви розмовлятимете про зброю, -Холодний відсторонений голос і не менш льодяний погляд, який зупинився на постаті худенької дівчинки, -Лікерія Місячна чи не розкажете нам про слабкості звіра восьмого класу, що прийняв ведмедеподібну форму? -Посеред спортзалу одразу після слів декана, з’явилась проекція темного духа. 

   Ліка почула як хтось з однокласників глитнув слину, краєм ока піймала, як в один з братів близнюків стискає кулаки. Повна тиша і лише різкі рухи, видавали страх студентів першого курсу. Лише Ліка спокійно повела плечем і зустрілась з крижаним поглядом. 

    -Очі, зв’язки між кінцівками і точка, що знаходиться між шиєю та головою її називають точкою ураження. Але якщо у вас немає арми, то краще уникати прямого зіткнення, будь яка інша зброя не зможе нанести такого урону. Лише удар в точку ураження може вбити духа з третього світу, але звісно, якщо поблизу знайдеться, щось довге і гостре, то можна спробувати встромити його туди, -Легко і впевнено відповіла дівчинка. 

   Едуард Михайлович піджав губи, -Не погано, -Кинув він дівчинці, -Чи не продемонструєш нам свої слова наглядно? -Підкоряючись різкому жесту руки, всередині залу з’явився вовкоподібний дух п’ятого класу. Очі створіння, червоні, кольору крові і сповнені жаги до вбивств пильно оглядали кожного з учнів, з роззявленої пащі капала слина. 

   Ліка підійшла ближче до невидимого кола, що було межею, яку не здатний пройти дух. Зовні спокійна, всередині дівчинка ніяк не могла приборкати емоції, адже до того вона ніколи не боролась з духом, навіть Роксана говорила, що їй ще зарано для подібних поєдинків. 

   -Роксана.. -Дівчинка підсвідомо потягнулась до вчительки. 

    -Ну? Ми всі чекаємо, -Холодно процідив Едуард Михайлович. 

   -Я.. -Ліка набрала повітря в легені і зітхнувши вже хотіла вступити в коло, але не встигла.

   -Чекаєте чого? -Відчинивши двері з ноги, у кабінет ввійшла Роксана. -Я тут вам журнал принесла і заодно хотіла повідомити учням, що наступного заняття не буде, але як бачу мені доведеться затриматись і провести розмову ще з вами, -Голос жінки втратив звичну іронічність і зараз був схожим на стукіт мечей, що зійшлись в поєдинку.

   -Та невже? -Прищурився Едуард Михайлович, -Ви знаєте, що таке журнал? Можливо про відповідальність чули? 

   -Діти, урок закінчено, можете йти, -Роксана відвернулась від чоловіка і поглянула на учнів, лише коли зустрілась поглядами з Лікою добавила, -Почекай мене на коридорі. 

   Як тільки двері приміщення з протяжним скрипом зачинились, роздався лютий голос Едуарда Михайловича. 

   -Що ви в біса творите? -Та ви хоч.. 

   -А ви? Наражати на небезпеку першокурсників? І ця людина мені говорить про педагогічну етику? -Насмішливо перебила Роксана, -Якщо ви раптом забули, то учням першого курсу подібні поєдинки заборонені без особистого дозволу директора. 

   -А ви?! -Зазвичай спокійний і холодний чоловік зараз ледь не скрипів зубами, -Взяли собі в учениці малолєтку, тренуєте ще одного малолітнього вбивцю? -Їдко процідив Едуард Михайлович. 

   -Ніколи, -Від тихого погрозливого голосу Роксани, здавалось ніби у приміщенні от-от розпочнеться шторм, -НІКОЛИ навіть не смійте говорити подібне про мого учня, очевидно в нас різне бачення того, що трапилось в минулому, але за подібні слова, я з радістю залишу вас без голови. 

   -Погрожуєте? -Зло прижмурився чоловік.

   -Попереджаю. Ваше ставлення до мого попереднього учня не має відображатись на професіоналізмі, -Роксана повернула зверхню посмішку на обличчя і вийшла, залишивши декана першого курсу на самоті. Як тільки двері зачинились, жінка не втрималась від декількох міцних епітетів в сторону чоловіка.

   -Все добре? -Поцікавилась Ліка. 

   -Так, ми зараз підемо, я покажу тобі одне місце.

   Довгий шлях спочатку знайомими і людними, а потім пустинними і новими для Ліки коридорами. Аж поки Роксана не звернула у непримітний на перший погляд закуток, підкорившись впевненому руху руки, стіна попереду від’їхала відкривши здивованому погляду дівчинки, старий коридор, вкритий павутинням і пилом. 

   -Тут не довго, -Через плече кинула Роксана і першою відважно вступила в таємний прохід. 

   Йшли вони справді недовго і незабаром опинились перед старими дверима, вкритими павутинням, на яких частково облізла стара фарба, що в кращі свої часи мабуть була червоною. 

   -Тут брудно, але я скажу світлим духам, вони поприбираються, -Роксана пропустила Ліку всередину. 

   Перед Лікою відкрився неймовірний пейзаж-старий спортзал, сірий від декількох сантиметрів пилу, що вкривав абсолютно кожен квадратний міліметр. 

   Роксана зітхнула, -Місцевих не можна, доведеться кликати, -І в мить перед жінкою з’явилися так звані «феї» або ж просто духи третього класу, другого світу, -Обмін? -Звернулась жінка до «феї».

  Фея оглянулась навколо, -На що міняєш? -Пропищав зацікавлений голос, після чого перед «феєю» з’явилась тарілка з печивом, -Так, -Радісно пропищав дух зробивши сальто у повітрі і прийнявся носились по приміщенню.

   -Ти вже знаєш, що щоб укласти угоду з духом потрібен обмін? -Поглянула Роксана на вражену ученицю.

   -Так, але без деталей, -Кивнула Ліка.

   -Щоб укласти угоду, яка гарантує виконання обов’язків, дві сторони мають згодитись на обмін. Світлим духам також потрібна енергія, вони звісно згідні і на пряму передачу сили, але ось такі енергетичні лакомки полюбляють найбільше. Ти мабуть здивована, але це печиво створене у другому світі і переміщене сюди, необхідний величезний потенціал для подібного, тому, якщо тобі потрібно швидко домовитись з духом, то подібний смаколик, найправильніше рішення. Але вони справді надзвичайно енергозатратні, тому думай головою і аналізуй чи справді це необхідне рішення. Іноді краще витратити час і уторгуватись на кров, послугу за послугу, чи на щось подібне.