Розділ 10

   -Прориви з третього світу трапляються все частіше, -Ехо підхопило старий, скрипучий голос і рознесло його по величезній залі з круглим столом по центру. -Вже є перші жертви, двоє з них наші практиканти.  
  Гул серед викладачів вмить змінила напружена тиша.  
  -Хто? -Після секундного мовчання гостро запитала Роксана.  
  -Маргарита та Днітер Лужанські, -Відповів скрипучий голос.  
  Погляди присутніх сфокусувались на старому, але поважному чоловікові. Попри вік та вже старечий голос, директор МУТС був молодим душею. Один з тих людей поглянувши на яких, ви одразу зрозумієте, що за згорбленими плечима ховається досвід, а сірі очі бачили багато і хорошого, і того про що боляче згадувати. Та зараз всі дивились на цього чоловіка і бачили веселих брата зі сестрою, смішкуваті і зовсім молоді, вони хотіли мандрувати, вивчати ці світи і.. жити. Між ними був всього рік різниці, але молодша Маргарита здавалась старшою та обачнішою. Наймолодші в п’ятій групі практикантів, вони першими рвались в бій з монстрами, відчайдушні і віддані.. от що їх погубило.  
  -Стався прорив біля одного зі селищ, і практиканти віддали свої життя, щоб врятувати життя його мешканців і не здати позицій. Вони бились поки інші зрозумівши, що не зможуть перемогти самотужки, вирушили за підмогою. Маргарита та Днітер, виграли достатньо часу, щоб мешканці селища змогли евакуюватись з місця подій, а декілька груп практикантів прийти на підмогу, але для самих брата зі сестрою було вже запізно, -Проскрипів чоловік дивлячись в нікуди.  
  -Ну що ж, гідна смерть, -Розірвав тишу холодний голос Едуарда Михайловича. -Мене хвилює бар’єр між другим і третім світом, ніхто не знає де він, ми не впевнені взагалі, що він існує, не те щоб знати, як його підтримувати. Як і зараз, так і на нараді верховної ради я пропонуватиму оголосити відбір дванадцяти та тринадцятого учасників.  
  Зал знову схвильовано загудів.  
  -Містере Едуарде, ви звісно член верховної ради, але поки директором МУТС є я, тому велике прохання не сіяти смуту серед нашого колективу, -Зло проскрипів старий чоловік. 
  -Джентльмени, -Граційно провела рукою у примирливому жесті жінка, -Будь ласка, давайте не будемо сваритись, адже з нашими студентами трапилось таке горе. Давайте нарешті пригадаємо наші обов’язки перед студентами та їх батьками і повернемось до їх виконання, -Ніжно, але строго попросила Анна, що вже четвертий рік займала посаду правої руки Степана Білого. 
* 
  -Лікааа.. Прокидайся, -Розтормошила дівчину Катя, -В нас позачергова лінійка у головному залі. 
  -Іду, -Сонно пробурмотіла Лікерія Місячна і через декілька хвилин, вони з подругами одягнуті в сіру форму вирушили у головний зал, де вже зібрались всі присутні у МУТС студенти та викладачі. 
  -Дорогі студенти, практиканти та колеги, на жаль, наша зустріч сьогодні принесла сумні новини. -Вийшла на сцену Анна, одягнена в світло-блакитний класичний костюм, з оголошення цієї новини у жінки навіть не було часу перевдягнутись в траурний одяг, -Декілька годин назад ми дізнались про смерть двох наших практикантів, -У залі на мить повисла тиша, перед тим як її розірвав наростаючий гул, але піднятої у плавному жесті руки викладачки, було достатньо, щоб всі знову замовкли, -Наймолодші у своїй групі, віддані трьом світам і відважні студенти, що ціною свого життя врятували тисячі інших. Ті хто стали для нас прикладом і ті чию жертву ми запам’ятаємо назавжди. Маргарита та Днітер Лужанські, продовжать жити у наших серцях.  
  Викрик однієї дівчини в залі, це єдиний звук, що видав зал після гнітючих слів Анни Олегівни. Істерика дівчини все наростала і їй знадобилась допомога цілителів, що підхопивши дівчину вивели її на зовні.  
  -Це подруга Маргарити, що також була дівчиною Днітера, -Прошепотіла Світлана, -Ось та компанія осторонь, це члени їх команди та п’ятої групи.  
  Ліка й справді зауважила понурих та блідих підлітків в дальньому кутику залу. Нещасні, одягнуті у чорне, особливо виділялись двоє хлопців. Як говорили їм на лекції з теорії практики, команда складається з чотирьох або п’яти людей, а групи складаються з декількох команд, Ліка одразу зрозуміла, що ті двоє це товариші померлих брата та сестри. Дівчині й уявляти було страшно, як це тренуватись з людьми пліч-о-пліч, навчатись та жартувати і раптом втратити їх. Адже команда у МУТС була нероздільною, майже сім’єю. Та Ліка відволіклась на Катю зі Сонею, що тихо плакали.  
  -Тихіше, -Заспокоювала вона подруг. 
* 
  На найближчий тиждень МУТС одягнувся в сірий-колір смутку у трьох світах. Зникли посмішки на обличчях студентів, навіть викладачі ходили хмурими та розсіяними. 
  -І так, сьогодні ваш перший урок духознавства, -Зайшла в аудиторію зі дзвінком Роксана і кинула папку, що тримала в руках на вчительський стіл, -Цей предмет один з основних у нашому університеті і викладатимуть його одразу декілька викладачів. Скажу, одразу. Я НЕ БУДУ з вами няньчитись, всі кому дурно, страшно, не подобається мій метод подання матеріалу чи ще щось, може сміло вийти в коридор, -З ходу заявила вчителька, -Всі згідні?  
  Студенти невпевнено підтакнули.  
  -Отже, духи поділяються на дві категорії: духи другого і духи третього світів. Духи другого світу цілком безпечні, тоді як духи третього світу харчуються негативними емоціями жертви. Вони прориваються в перший світ і знаходять собі жертву, харчуються її страхами та переживаннями. Справа наших студентів не допустити, щоб подібний дух повністю випив жертву, -Сіла на вчительський стіл жінка і прийнялась розказувати, -Що? -Побачила вона підняту руку Тетяни.  
  -А нам записувати?  
  -Не перебивати мене, а так, то мені байдуже як ви будете запам’ятовувати подану інформацію.  
  -А що трапляється зі жертвою коли її «вип’ють»? -Не злякалась холодного тону в голосі викладачки, дівчинка. 
  -Самогубство, божевілля.. по різному, -Повела плечима жінка. 
  -Якщо наша ціль контролювати духів у першому світі, то чому.. -Голос дівчинки на мить стих, -Чому практиканти МУТС померли у другому світі? -Видавила Тетяна.  
  -Бінго, -Посміхнулась Роксана, -Це перше розумне запитання озвучене вами. Все просто, -Роксана знову повела плечима, -Духам замало місця у третьому світі, вони рвуться у другий, до того ж духи другого світу, також можуть бути кормом для своїх родичів з третього світу. Взагалі, прийнято вважати, що існує невидимий бар’єр між другим та третім світом, але останнім часом він все гірше стримує духів.  
  -А хіба не можна якось відновити бар’єр?! -Захоплено викрикнув Олег. 
  -Не дивлячись на те, що ви дозволили собі викрик на моєму уроці, ваше запитання теж розумне. Думаю, логічно, що якщо б існував спосіб, то бар’єр вже б відновили, але проблема в тому, що ніхто і ніколи не бачив цього бар’єру. Говорять звісно, що головна жриця та королева другого світу за сумісництвом, та король третього світу знають значно більше, але ми не можемо це довести чи спростувати. Вся інформація, яка є наданий момент, це придання згідно якого, коли бар’єр зіслабне то ми повинні будемо зібрати тринадцять героїв, що відновлять рівновагу, але звісно там теж є свої нюанси. Отже, повернемось до теми уроку: класифікація духів третього світу, -На дошці з’явилась виведена золотими буквами тема, -Духи поділяються на класи, всього їх дванадцять для другого та тринадцять для третього світу. Перший клас духів-це маленькі згустки енергії, в цілому безпечні. Потрапляють в інші світи за допомогою прориву створеного сильнішими духами. Другий клас-це трішки більші за діаметром згустки, що можуть трішки напакостити, але теж по віддільності безкорисні створіння. Третій клас-вже може змінювати форму. Четвертий клас-також змінює форму і може завдати шкоди. Починаючи під п’ятого класу-духи можуть самотужки проникати в інші світі, чим вищий ранг, тим більше енергії вони в собі несуть, а отже і небезпеки. Думаю, ви зараз вирішили, що боятись варто лише духів починаючи з четвертого класу, але це не так. Духів взагалі не варто боятись, страх на полі бою-рівноцінний загибелі.  
  -А що нам робити, якщо ми раптом зустрінемо духа дванадцятого класу? -Підняла руку Тетяна. 
  -Тікати студентка, тікати. І кликати на допомогу викладачів чи практикантів, думаю, з четвертого курсу ви б змогли, щось протиставити духу дванадцятого класу, але до тих пір і не думайте про це, -В голосі Роксани зазвучав метал, а чорні очі здавалось проникали кожному в душу, -Найкращі з найкращих іноді допускають фатальні помилки, а ви поки підходите лише на корм, -Жінка щолкнула пальцями і серед аудиторії з’явилась проекція звіра схожого на ведмедя, але втричі більшого. Очі звіра сяяли малиновим сяйвом, а тіло вкривали гидкі малинові нарости. Підкорившись різкому руху руки викладачки, звір слухняно відкрив пащу, осяявши світ посмішкою з двадцятьма рядами гострих малинових зубів. -Одна з форм, -Пояснила Роксана, -Дух дванадцятого рівня може змінювати форму, але чомусь духи з п’ятого до дев’ятого класу, образ ось таких звірят, люблять найбільше.  
   Ще один пас рукою і перед першим курсом з’явився довгий павук з витягнутою головою вкритою очима, потім створіння на чотирьох лапах частково лисе, а частково вкрите червоним хутром. -Це все духи з п’ятого до дев’ятого класу, вищі духи рідко приймають конкретну форму, вони змінюють тіло згідно до ваших страхів, тому ви повинні зрозуміти, що поки проти них у вас немає шансів, але ви повинні зробити все, щоб через декілька років, боялись вже вони вас. 
  З останньою фразою прозвучав рятівний дзвінок і більшість учнів, швидко пішли на вихід.  
  -Мене зараз знудить, -Застогнала Антуанетта, з якою були солідарними більшість першокурсників.  
  Лише погляд Тетяни, Олега та Ліки горів фанатичним блиском. Знайшлась ще Влада та Беатриса, що спокійнісінько обговорювали почуте на уроці.     
* 
  Їдальня була заповнена сумними, понурими студентами, навіть Світлана затихла і щось тихо обговорювала з подругами. Тому подруги швидко перекусили і відправились у свою кімнату.  
  -Шалений день, -Плюхнулась на ліжко Катя.  
  -Як думаєте, багато людей от так помирають? -Задумливо запитала Соня.  
   Ліка спрямувала погляд на стелю і раптом усвідомила, що їй давно не снились жахіття. Вона підняла руку з браслетом з чорними та червоними камінчиками. Роксана мала рацію, коли говорила, що він повинен допомогти.  
  Розмову подруг дівчинка майже не слухала, думала про своє. Адже скільки всього дня неї зробила чужа людина і як мало рідна мама, невже вона ніколи не сумувала за своєю дитиною? Можливо й ніколи не любила? В самої дівчинки поки не було дітей, але чомусь їй здавалось, що своїх дітей вона точно любитиме. Підсвідомо Ліка перенеслась поглянути на той червоно-оранжевий захід сонця, що відображався у дзеркалі води та багряний космос над головою.  
  -Не спиш, малеча? -Вирвав її з роздумів голос наставниці.  
  -Як бачите, -Повела вона плечем та присіла біля вчительки, що дивилась на сонце, яке відображалось в її темних очах. Дівчинка поглянула на поголену скроню, волосся, що залишилось було зібране в короткий хвіст. Зачіска, що так добре відображала характер вчительки.  
   -Підстригла, щоб в бою не заважало, -Повела плечима Роксана. 
   -О, я й не сумнівалась, що причина буде такою, -Саркастично промовила Ліка, що стала впевненіше почувати себе поруч з Роксаною. 
  -Не забивай голову пустими роздумами, -Раптом серйозно сказала жінка, -Ти не можеш знати чому саме так, а не інакше вчинила твоя мама, але чи це так важливо? Зараз ти саме та ким ти є, лише завдяки минулому. Після випуску ти маєш право змінити своє ім‘я, ти знала? -Різко змінила тему Роксана. 
  -Ні, -Невпопад відповіла Ліка. 
  -Я Роксаною стала лише після випуску, вирішила переписати своє життя. Всі мої рідні по крові чи товариші в бою, давно мертві, а вся дорога мого життя вкрита горою трупів. От єдина Анна залишилась, і ти тепер. -Продовжуючи дивитись на захід сонця, сказала Роксана, -Не думай, просто не думай про те, що змушує тебе страждати. А взагалі, мєлочь чому ти досі не спиш? -Знову перейшла на веселий тон вчителька.  
  -Іду, -Посміхнулась Ліка і розтанула у повітрі повертаючись в реальність, та ще довго не могла заснути обдумуючи сказане наставницею.