Розділ 7

-Лікааа, -Розплющивши очі, Ліка побачила усміхнене обличчя Каті, -А ми сьогодні гуляти підемо.

   -Куди? -Сонно пробурмотіла дівчинка, що знову засинала під бридке відчуття десь всередині. Воно муляло і причиняло біль, змушувало перевертатись з боку на бік в марних спробах заснути.

   -Сьогодні перший день канікул, ти ж не збираєшся весь час в чотирьох стінах сидіти? -Продовжувала Катя.

   -Ти МУТС назвала чотирма стінами?!! -Єхидно посміхнулась Ліка.

    -Тфу на тебе, ти все частіше поводиш себе як Роксана, -Катя спробувала відтворити єхидну посмішку подруги, але вийшло дуже кумедно і зовсім не схоже.

   З дня народження Макса пройшов тиждень, Ліка періодично ловила на собі смішливі погляди, тому з кімнати старалась не виходити. На щастя, в першокурсників заняття закінчились на тиждень швидше і не офіційно канікули розпочались ще тоді.

   -Ми хочемо у місто вийти, -Пояснила Соня.

   -Ну все, я здаюсь, ідем, -Підняла руки в гору, Ліка.

   Дівчинці і самій хотілось врешті-решт вийти за межі МУТСу. А ще вона сумувала за Роксаною, вчителька поїхала кудись по справах одразу після того як щедро поділилась своїм гардеробом з Лікою. Дівчина швидко одягнулась і трішки подумавши захопила ту саму картку, на яку регулярно приходили грошові перекази від мами.

   -Вам куди? -Запитав напівдух, що слідкував за переміщенням студентів на зовні. Маленького чоловічка з бородою студенти називали Грішею, оскільки його повне ім’я ніхто вимовити не міг.

   -В перший світ, у якесь містечко де є кафе та магазини, -Щасливо прощебетала Катя.

   Гріша, щось прошепотів і величезні двері, через які ще недавно, першокурсники потрапити до МУТСу, відчинились відкриваючи обзір на акуратну засніжену вуличку. 

   -Холодно, -Першою сказала Катя. Ці слова ніби стали командою для дівчат тепліше закутатись. В університеті було тепло, тому одногрупниці зовсім забули, що в першому світі зараз зима.

   -Давайте спочатку на шопінг? -Запропонувала Ліка.

   Сніжинки плавно спускались на вже вкритий снігом тротуар. Поки три дівчини завмерли на місці.

   -Підозрюю, що нам вперед, -Оптимістично заявила Катя, здавалось дівчинка ніколи не втрачала оптимізму, -Як думаєте, яка це країна? 

   -Можливо Бельгія, або Угорщина, по старих будівлях і стилю архітектури можна зрозуміти, що це точно Європа, -Нарешті подала голос Соня.

   На лекціях першокурсникам розповідали, що з часом кожен з них зможе зробити так, що його розумітимуть в будь-якому закутку світу, а поки у другому півріччі обіцяли видати спеціальні прибори. Тільки зараз до подруг прийшло усвідомлення, що вони можливо зовсім не зрозуміють місцевих мешканців, та поки вони це усвідомили, ноги вже привели їх до якогось великого торгового центру.

   -Я можу прочитати те що пише на рекламних вивісках, -Полегшено зітхнула Соня.

   -Я теж, -Не менш полегшено сказала Ліка.

   Катя розсміялась, -От бачите? Все добре, а ви переживали. Тільки виходить, що ви з однієї країни?

   -Ні, я просто вчила цю мову, -Заперечила Соня.

   -До речі, а звідки ви? -Катя раптом зрозуміла, що за постійними розмовами забула про саме важливе.

   -Нууу.. на момент, коли я опинилась в МУТС, то я проживала в Бельгії, ще колись жила в Іспанії. Мої батьки часто переїжджали, тому коли мені виповнилось шість спихнули мене на дідуся з бабусею, а так, по національності, то я частково українка, іспанка та бельгійка. Там просто мама наполовину українка, а на половину бельгійка, тато корінний іспанець. В цьому є величезний плюс-я знаю всі три мови, -Легко відповіла Соня, що хоч і продовжувала бути максимально закритою особистістю, перестала соромитись висловлювати свою думку.

   -Ой, як цікаво! А ти Ліка? -Протягнула Катя входячи в середину великої будівлі.

  -Я не знаю.. -Зніяковіло видавила Ліка, -Жила я у невеликому містечку, а батьків ніколи не бачила.. І хто там у мене в родичах, не знаю.. 

   -Ухти, яке тут все велике! -Навмисно перевела тему Катя, коли побачила, що Ліка засмутилась, -Ідемо? -Від нетерпіння дівчинка йшла ледь не підстрибом.

   Перший магазин зустрів їх різноманітністю взуття та одягу. Гардероб Ліки збагатився ще теплими черевичками, шубкою, джинсами та в’язаним білим светром. Подруги купили однакові светри, просто різних кольорів: білого, сіро-блакитного та жовтого.

   Попереду чекав магазин з канцтоварами, що цього дня, завдяки трьом подругам отримав шалений прибуток.

   -Фух.. ідем їсти, -Врешті зітхнула Ліка. 

   Трішки далі торгового центру знаходився новорічний ярмарок. Продавці закликали купити свій товар, але найбільше подруг зацікавили яблука в карамелі, тістечка, пряники та подібні солодощі.

   -Там далі, льодяна гірка, -Захоплено поманила подруг Катя, -А ще сніжки грати можна.

   Ліка та Соня переглянулись і доїдаючи солодкі рисові кульки на дерев’яній паличці, рушили за подругою.

   -Ууііі.. -Катя вже встигла спуститись.

   За нею Ліка, потім вже Соня. Гірка була справді високою і з неї можна було побачити всю ярмарку. 

   -Мм.. а тепер запитання хтось пам’ятає як повернутися назад? -Накатавшись запитала Катя.

   -Я пам’ятаю, не переживай, -Соня прийнялась вправно обходити натовп  людей і вже через двадцять хвилин вивела подруг до непримітної будівлі в з якої вони вийшли.

   -Ви вчасно, -Невдоволено пробурмотів Гріша.

   -Ми ж прийшли до комендантського часу, -Здивовано протягнула Катя.

   -Це його і розчарувало, знаєте як він обожнює читати лекції для тих хто запізнився? 

   -Ой, Нічний іди ти в дупу, -Відмахнувся напівдух, якого б у першому світі назвали гномом.

   Зустріти всю компанію Макса дівчата не очікували і завмерли.

   Макс зустрівся поглядом з Лікою. Всього лиш однієї секунди було достатньо, щоб зрозуміти все і навіть більше. Ліка зрозуміла, що абсолютно не цікава хлопцю, серце дівчинки немов перевернулось, але зробити зі своїми почуттями вона нічого не могла. А Макс побачив симпатію, а згодом біль. Жалість.. це не те чого хотіла дівчина.