Розділ 5

 Днем за днем, повільно мов равлик плили спокійні і одноманітні дні. Зранку їдальня, потім лекції, домашнє завдання і вільний час, що Ліка витрачала на заняття з Роксаною. Поступово нікого вже не дивував вигляд за вікном, що щоразу змінювався, не вражали розповіді вчителів про три світи, навіть духи, що літали туди-сюди стали чимось буденним. Здавалось світ сповільнився чекаючи поки прийде зима.

   З того самого дня як Ліка стала ученицею Роксани, дівчинку періодично мучили жахіття, з кожним разом ставало все гірше і гірше, але на цей раз ніхто не приходив на допомогу. Спочатку вона навіть зраділа, але коли зрозуміла, що Макс не прийде стало страшно, адже хлопець говорив, що на території університету студентам не сняться сни. 

   Дівчинка не хотіла виділятись, адже колись Роксана вже промовилась, що новина про те що Ліка змогла підкорити чужу арму може викликати справжнє потрясіння, тому про це краще мовчати. Не дивлячись на свій вік, Ліка не була дурненькою і розуміла, що якщо б не захист Роксани то в неї могли б виникнути проблеми. 

   Навчання з Роксаною дозволило не відвідувати лекції з творчого розвитку, була ще можливість не відвідувати бойове мистецтво, але дівчинка відмовилась так як не хотіла використовувати привілеї над одногрупниками, що вони оцінили. Ліка була дуже вдячна вчительці тому віддавала всю себе на її заняттях, поки вона продовжувала тренуватись зі зброєю Роксани або звичайною зброєю з першого світу, але вчителька обіцяла, що як тільки Ліка набереться сил, то вона допоможе зробити їй власну «arma tenebris stellas» або арматенелас, хоч і її вчителька скоротила і скорочений варіант тому часто називала таку зброю просто арма. 

   Поки на старшокурсників очікували сесії, практика і практичні екзамени, на перший курс чекали прості тести з теорії, тому дівчинка не переймалась цим, адже теорію вона знала якщо не ідеально то достатньо добре. 

   Сьогодні Ліці знову наснився страшний сон, вона ніяк не могла пригадати деталей і чого так боялась у сні, але серце калатало мов шалене, щоразу як вона про це думала. Від сніданку дівчинка відмовилась і просто слухала розмову подруг.

   -Я чула, що на честь дня народження Макса буде просто неймовірна вечірка і вперше запросять перший курс, -Розповідала Катя.

   Ліка вже давно знала, що дванадцятого грудня у Макса день народження, але новина про вечірку стала сюрпризом, -Можливо це він через мене покличе весь перший курс? -Пронеслось в її голові.

   -Я чула, що їхня компанія завжди влаштовує просто шалені вечірки, -Продовжувала Катя відкушуючи шматок булочки.

   -Лік, ти зовсім нічого не їла, -Помітила Соня, -В тебе все добре?

   Взагалі Соня стала комфортніше себе почувати серед одногрупників і особливо сусідок по кімнаті, іноді навіть жартувала, говорила вона так само тихо, але перестала весь час запинатись і відводити погляд.

   -Та ні все добре, -Ліці стало соромно за брехню її першим за дванадцять років подругам, -Я вже піду на заняття до Роксани.

   -Ти сьогодні рано, -Зустрів її здивований погляд Роксани.

   -Угу, трішки швидше звільнилась.

   -Це добре, сьогодні спробую навчити тебе декількох прийомів, а ще будем працювати над твоєю розтяжкою і граційністю.

   Ліка лиш тихенько зітхнула, адже Роксана на кожному занятті повторяла, що їй не достатньо граційності і вона схожа на слона. Навіщо граційність у поєдинку дівчинка не розуміла, але перечити вчительці не наважилась.

   -Встань і поки розімнись, а я своє тренування закінчу і заодно покажу тобі навіщо в поєдинку граційність, -Ліка зацікавлено відійшла в сторону спостерігаючи як підкоряючись бажанню вчительки зникли мішені і з’явились три темних згустки, що весь час міняли форму.

   Одні з найсильніших темних духів про яких розповідали на лекціях з основ жахів. Дівчинці стало страшно, адже попри навички вчительки їх три, а вона лише одна. Тіні рухались неймовірно швидко і Ліка бачила лиш змазані рухи і плавні або різкі випади Роксани, ось вона присіла на шпагат і не очікувано виставила руку поціливши в темного духа, ось перевернулась у повітрі знешкоджуючи різким випадом одразу двох духів і легко приземлилась на пальчики ніг.

   -Ну так що, будеш вчитись граційності? -Весело підморгнула Роксана.

   -Так, -Кивнула Ліка, в захваті широко розплющивши очі.

   -Ти розминку коли почнеш робити? –Підняла одну брову жінка і виразно поглянула на Ліку.

   Дівчинка потягнулась, щоб зробити першу вправу, але відчула, що земля зникає з під ніг, в останній момент її спіймали сильні руки.

   -Ей, ти чого? -Намагалась привести її в тяму налякана вчителька, -Я напевно перестаралась зі заняттями, так? -Ліці було не звично бачити Роксану, що складалась з єхидних, насмішливих та саркастичних фразочок-розгубленою.

   -Ні, все добре, це я винна, просто не поснідала зранку, -Пояснила дівчинка.

   -Ти останнім часом зовсім розсіяна та втомлена, я спочатку думала, що через екзамени, але не думаю, що через них перестають снідати, ти закохалась? В Макса так?

   Від цих слів щоки дівчинки запалали рум’янцем, -Ні, просто... -Вона зітхнула.

   -Просто.. що? Ей, ти можеш довіряти мені, пам’ятаєш? –Роксана довірливо заглянула у кристальні очі.

   Після цих слів серце дівчинки розтануло і вона розповіла про нічні жахіття вчительці, що уважно слухала її і хмурилась.

   -Ти ж знаєш, що у МУТС не сняться сни? Особливо жахіття? –Роксана дочекалась ствердного кивка і продовжила, -Мені не подобається це все, давай зараз спробуємо створити тобі свою арму? Сумніваюсь, що вийде і результат може бути не настільки сильним, але я хочу, щоб ти змогла себе захистити, -Ліка шоковано заглянула у вічі Роксані, в них читалась якась дивна рішучість.

   -Давай присядемо, заплющ очі і слухай мій голос. Ти повинна відчути другий світ і відчути його частинку всередині себе, як вона виглядає для тебе? Уяви її. Маленький світ всередині тебе, -Голос Роксани ставав все тихішим, Ліка подумала про той сон, що був не зовсім сном і про космос навколо, хотілось повертатись туди знову і знову, -Ні Ліка, це має бути лише твій світ, -Різко прикрикнула на неї Роксана.