Там де живуть слова

37. Настрій - Сонце

Я сумував колись. Писав вірші журливі. 
Тепер змінилось все — ходжу завжди щасливий.
Закоханий, мабуть. Чи виграв статок чималий? 

Ні те і ні друге. Я просто збагнув відтепер:
Навіщо вічно бути похмурим 
І смутком прибитим ходити? 
Чи ж не краще сміятися, 
Негоди й вітрів не боятися?
І з настроєм — СУЦІЛЬНЕ СОНЦЕ,

Вулицями ходити! 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше