Там де живуть слова
33. Дівчина з сорок шостої квартири
Затишне подвір’я, кущ бузку під хатою.
Лавочка в тіні, фльор ніжної фіранки.
Там жила дівчина багато років тому,
І в неї я був закоханий до світанку.
Затишне подвір’я, тінь, усе зачинено.
Жалюзі, решітки — і не достукатись.
І дівчина з сорок шостої квартири
Вже давно-давно перестала снитись.
Затишне подвір’я, затишок і прохолода.
Тінь дерев, тополі, зрілі сливи.
Зустріти б тебе, обійняти знову…
А чи варто? Може, це було неможливо?
Усі ті дзвінки, блукання, мовчання.
Затишне подвір’я, перший ваш поверх.
Чи був якийсь сенс у тому коханні?
А хіба не шукають сенсу? Оце так поверхи!
Ти тепер в Італії, пишна синьйора.
Рідний дім підріс, вище стали тополі.
Пам’ятаю, бігала хлопчаків тут зграя…
А тепер хто згадає про твою долю?
Затишне подвір’я… Ні, забув на щастя:
І тебе, і сварки, і мрії дитячі.
Ми тепер чужі. Вітання! До побачення!
Затишне подвір’я…
Тут тебе немає.
Відредаговано: 16.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
