Глава 7 Роздуми й лист

Павлина прийшла з роботи. Вона задумалася над тим, як перевірити, чи справжній посол зараз у палаті послів. Завтра він відправиться до короля Фермтійсія Третього. Дівчина хотіла б запропонувати перевірку й відправити запит королю Фільвійта, Мерклію Четвертому, але у неї немає жодних підстав для цього — жодного доказу. Хто повірить її відчуттям? Треба знайти докази підміни й, якщо її чуття не підводить, справжнього Ярослава, а тоді вже можна буде влаштувати перевірку.

Раптом у двері постукали. Павлина відчинила й побачила листоношу.
— Доброго дня, пані Ольвійт. Це вам лист.

Вона взяла його, подякувала і зручно влаштувалася, щоб прочитати.

"Павлинко, кохана, уже сьогодні увечері буду вдома. Буду чекати на тебе завтра о четвертій у кав’ярні, де ми вперше зустрілися. Мені здається, тобі сподобається невеликий сюрприз. Я дуже скучив за тобою, моя квіточко."

Дівчина посміхалася, читаючи рядки. Її коханий поїхав у гості до тітки. Поглянувши на дату листа, Павлина зрозуміла, що треба збиратися: до призначеного часу залишалася година. Добре, що кав’ярня була недалеко.

Але поки посмішка не сходила з її обличчя, думки поверталися до посла. Чи справжній він? Чи може це підміна? Її відчуття вже давно насторожували її щодо цього, але доказів не було жодного. І що якщо хтось із підлеглих короля або послів теж причетний?

Лист від Ельзія водночас зігрівав серце й відволікав розум. Він не знав нічого про її підозри, а вона не могла розповісти йому про свої сумніви. Навіть маленький натяк у листі про «невеликий сюрприз» тепер набував нового сенсу: може, це щось більше, ніж просто побачення?

Павлина відклала лист, але відчуття, що щось приховано, не залишало її. Потрібно було діяти обережно: знайти докази підміни, перш ніж хтось відправиться до короля. Серце калатало швидко, але розум тримався на сторожі.