Там, де ти…

Я хочу бути там, де ти. Жити там, де ти. Вмерти там, де ти. Я люблю тебе. Вдихати твій запах, твоє повітря, їсти твоє морозиво і твою плоть, тримати тебе за руку так, неначе востаннє, немов завтра я помру чи, не дай Боже, ти. Існувати у твоїм житті, палати у твоїх очах, наяву, не у снах, засинати і прокидатись з тобою, варити каву/чай/борщ, та що завгодно, навіть гороховий суп, який я не люблю, але з тобою.

День без тебе – безодня, порожнеча, ніч я якось переживаю, змушуючи себе засинати, два дні без тебе – страх, печаль, депресія, а на третій я знесилено падаю на дно. Зранку я починаю палити, ввечері кидаю, бо завтра маєш приїхати ти, до завтра ще є час позбутись пороків, стати кращим, бо з тобою я завжди мушу бути найкращим.

Я знаю, що чимало мисливців за ароматними парфумами і жіночими принадами часто полюють тебе, вони стріляють в тебе своїми поглядами, бомблять тебе «есемесками», закидають подарунками та пропозиціями погуляти/побухати. Багато з них схожі на Роберта Паттісона, на Дженсона Стетхема - ще більше. Я ні на кого з героїв не схожий. Навіть завернувши плечі у плаща я не стану Суперменом, навіть одягнувши на голову шолома – Робокопом. В мене немає ані рельєфних м’язів, ані залізних деталей на торсі. Єдине, чим я можу боротись з ними – слово.  Отже, до твого приїзду я вивчу на пам'ять всі свої найкращі вірші, прочитаю кілька прозових творів, запишу пісню, написану під скачену в інтернеті «мінусівку» Браяна Адамса, побрию вуса, викину всі недопалки/порожні пляшки/пакетики марихуани, провітрю кімнату, куплю білих троянд і доведу, що я люблю тебе більше, ніж життя...

І так хвилина за хвилиною я повільно чекаю тебе, повільно вмираю без тебе, намочений сльозами, іноді – душем, а зараз – жорстокою червневою зливою, що кидає стріли у мою кров, у мою душу, у моє серце, у мою свідомість. Я стою під краплями, тримаючи у руках букет троянд, вони такі білосніжні, як твоя душа, ніжні, як дотик твоєї руки. І жоден дощ, жодні краплі не зіпсують білизни цих троянд, щирості моїх почуттів та серйозності намірів про наше майбутнє. І якщо ти приїдеш і запитаєш мене, чому я стою тут з цим букетом і мокну, я відповім словами, з яких розпочинав свої сьогоднішні думки, свою сьогоднішню розповідь: «Я хочу бути там, де ти. Жити там, де ти. Вмерти там, де ти. Я люблю тебе…»