Розділ 29

Розділ 29

Астероїд Еріда не просто зустрічав гостей, він випробовував їх на молекулярному рівні. Крізь армований ілюмінатор десантного шатла «Реквієм-1», який полковник Варт офіційно закріпив за групою «Терра-Зеро» для другого етапу Турніру Сходження, поверхня супутника виглядала як розбите дзеркало, присипане космічним попелом. Це був світ вічного морозу, де розріджена атмосфера складалася з кристалічного азоту та метанових вихорів, що неслися зі швидкістю звуку, зрізаючи верхівки крижаних скель.

Кайден Ракс відчував, як «Око Бурі» всередині його грудної клітки почало вібрувати ще до того, як корабель увійшов у верхні шари атмосфери. Артефакт Древніх, вживлений у його нервову систему, резонував із колосальними покладами «чорної сингулярності» в надрах Еріди. Для Академії «Зеніт» цей астероїд був ідеальним полігоном: тут енергія курсантів або ставала стабільною, або розривала їх зсередини, перетворюючи на зоряний пил.

— Турбулентність сорок відсотків! Магнітні аномалії збивають гіроскопи! — вигукнула Міра, її пальці в шаленому темпі літали над голографічною консоллю. Сині пасма її волосся стояли дибки від статичної електрики, що пронизувала кабіну. — Капітолійські буї підтвердили наш вектор. Ми йдемо точно в квадрат 7-Б. Лабіринт Крижаних Гілок. Судді вже ввімкнули трансляцію. На нас дивиться вся Співдружність, тож постарайтеся не розбитися в першу ж хвилину!

Гром, пристебнутий до масивного ложемента, важко дихав, закачуючи енергію в м'язи. Його шкіра набула відтінку мокрого граніту, ознака того, що гіперіонська спадковість увімкнулася на повну потужність. Його новий щит «Моноліт-2» м’яко гудів, готовий прийняти удар будь-якої сили. Велетень знав: на цьому етапі помилки коштують не балів, а життя.

Ліане де Валуа сиділа навпроти Кайдена. Її смарагдові очі світилися дивним, майже прозорим лазуровим світлом. Вона відчувала Еріду гостріше за всіх. Для неї цей світ був не просто каменем, а величезним резервуаром ентропії, де порядок і хаос зливалися в одне ціле.

— Група «Корона» вже торкнулася поверхні, — тихо промовила вона, і її голос пролунав у шоломофонах як хрускіт ламаного льоду. — Трістан Арно не чекатиме. Згідно з правилами другого етапу, «охота» дозволена відразу після висадки. Це офіційне полювання, і ми… головна здобич.

— Значить, ми будемо тими, хто зламає їхні капкани, — відрізав Кайден, опускаючи візор шолома. Сріблясті нитки під його шкірою пульсували. — Міра, готуй тепловий контур. Виходимо через нижній шлюз відразу після торкання. Пам’ятайте: ми — курсанти Академії лише на папері. Насправді ми — Терра-Зеро. Покажемо їм, чому «Бронза» з Сектора-9 варта золота Капітолію.

Шатл ударився об крижаний панцир Еріди з силою невеликого метеорита. Гідравлічні опори витримали, але внутрішня обшивка здригнулася, а освітлення миттєво перейшло в бойовий режим, тривожний червоний пунктир.

— П’ять секунд до розгерметизації! — скомандував Кайден. — Шоломи — герметично! Резонанс — на стартову позначку!

Шлюз розкрився з шипінням. Всередину шатла миттєво хлинув азотний туман, настільки щільний, що прожектори корабля пробивали його лише на кілька метрів. Температура в кабіні впала на сто градусів за секунди. Першим на поверхню вистрибнув Гром. Як тільки його важкі чоботи торкнулися льоду, він активував «Титанову Сферу». Золотий купол енергії розширився, відштовхуючи крижаний вітер і створюючи безпечну зону для команди.

Але замість тиші їх зустрів шквал вогню. З високих крижаних скель, що оточували майданчик, ударили промені іонізованої плазми. Це були офіційні тренувальні розряди Академії, але налаштовані на таку потужність, що кожен влучний постріл викликав сильний больовий шок і тимчасовий параліч.

— Засада! — крикнула Міра, пірнаючи за корпус шатла. Вона миттєво розгорнула портативний сканер. — Це не «Корона»! Це «Пси Війни» — екзаменаційний загін Академії. Вони блокують вихід з квадрата!

Кайден вискочив слідом за Громом. Його спис спалахнув срібним полум’ям, відбиваючи перший розряд, що летів прямо в голову Ліане. Енергія розлетілася іскрами, обпаливши лід під ногами. Кайден відчув, як вібрація пройшла крізь руки до самого хребта. «Око Бурі» вимагало виходу, але хлопець стримував його, пам’ятаючи настанови Майстра Корга: «Не витрачай силу на ефекти, бийся з вектором».

З туману почали виринати постаті. Це були бійці екзаменаційного корпусу, одягнені в матово-білі обладунки-хамелеони, які робили їх майже невидимими. Один із нападників, озброєний важким вібро-мечем, обрушився на Кайдена зверху, намагаючись збити його з ніг масою екзоскелета.

Кайден зреагував на інстинктах, викуваних у Секторі-9. Замість того щоб прийняти удар на спис, він змістив центр ваги, дозволивши лезу противника встромитися в лід поруч. У ту ж частку секунди Кайден ударив основою долоні в сочленення екзоскелета нападника. Срібна енергія коротким, але концентрованим імпульсом пройшла крізь броню. Електроніка ворога заіскрила, і боєць осів. Його система зафіксувала критичне пошкодження.

Ліане де Валуа зробила крок вперед. Її рухи були граціозними, наче вона перебувала не на полі бою, а на офіційному прийомі. Вона протягнула руку в бік далекої крижаної вежі, де засів снайпер.

— Завмри, — прошепотіла вона. Повітря між нею та вежею раптом перетворилося на стіну крижаних голок. «Ентропійний Вектор» Ліане викачав усе тепло з точки, де перебував ворог. Скеля миттєво вкрилася товстим шаром інею, а гвинтівка в руках снайпера просто розсипалася, втративши молекулярну цілісність від наднизької температури.

— Шлях до входу в Лабіринт вільний! — доповіла Міра, зламавши частоту місцевої автоматичної турелі. Тепер гармата Академії, що мала стріляти по них, розвернулася в бік «Псів Війни». — Бігом! Поки Трістан не підтягнув основні сили «Корони»!

Вони забігли під склепіння гігантської крижаної печери. Позаду залишилися спалахи пострілів і гуркіт турбін інших шатлів, що тільки починали висадку в сусідніх секторах.