Розділ 28

Розділ 28

Житловий блок «Оріон» після гуркоту Арени та металевого скреготу Сектора-9 здавався занадто тихим, майже стерильним. Це була тиша, яка не заспокоювала, а навпаки, змушувала нерви натягуватися, наче високовольтні дроти. Кайден Ракс сидів на краєчку свого ліжка, вдивляючись у власні долоні. Під шкірою все ще жевріли ледь помітні сріблясті нитки, залишки того колосального викиду енергії, який він спрямував у Трістана.

Його тіло гуло. Це було не просто фізичне виснаження, а специфічна «сингулярна втома», коли кожна клітина організму відчуває себе порожньою посудиною. «Око Бурі» всередині його грудей, яке ще годину тому лютувало, наче розлючений шторм, тепер згорнулося в тугий вузол, пульсуючи в ритмі спокійного серцебиття. Але Кайден знав: це затишшя оманливе.

Він піднявся і підійшов до вікна-екрана. За загартованим прозорим алюмінієм розгорталася велична і водночас лякаюча панорама Аркадії-7. Планета здавалася пораненим звіром, затягнутим хмарами іржавого пилу. Десь там, у нижніх секторах, він колись збирав атмосферні збирачі, мріючи про зайвий пайок. Тепер він був тут, на вершині технологічного пекла, і його ім’я обговорювали в золотих кабінетах Капітолію.

Двері в загальну вітальню відчинилися з характерним пневматичним шипінням. Кайден не обернувся, він по запаху озону та ледь помітній статиці в повітрі знав, що це Міра.

— Ти знову займаєшся самокопанням, фермере? — її голос звучав глухо.

Міра виглядала жахливо. Її синє волосся, зазвичай яскраве й доглянуте, тепер нагадувало сплутане вороняче гніздо, а під очима залягли глибокі темні кола. Вона тримала в руках свій портативний термінал, який безперервно блимав тривожними червоними вогниками.

— Я витягла логи з доспеха Трістана, — промовила Міра, падаючи в крісло-мішок. — Поки він намагався перетворити нас на молекули, його система вела паралельну передачу даних. Пакет був зашифрований за протоколом «Омега-6». Це підпис, який я раніше бачила лише в закритих архівах Чорного Відділу.

Кайден нарешті обернувся, його срібні очі звузилися.

— Хто був на іншому кінці? Батько Трістана?

— Ні, — Міра вивела голограму в центр кімнати. Перед ними розгорнулася складна емблема: стилізоване біле коло, розірване навпіл золотою лінією. — Це «Фракція Чистоти». Радикальне крило всередині Вищої Ради Капітолію. Вони вважають, що проект «Терра», це не просто експеримент, а загроза генетичній стабільності всієї Співдружності.

Кайден повільно підійшов до голограми, розглядаючи незнайомий символ. Назва дзвеніла сухо і небезпечно.

— «Фракція Чистоти»... — повторив він, пробуючи слово на смак. — Звучить як назва для групи дезінфекторів, що прийшли прибрати сміття.

— Саме так вони нас і сприймають, — Ліане де Валуа вийшла зі своєї кімнати, застібаючи на зап’ясті медичний стабілізатор. Як завжди, вона зберігала крижану бездоганність, хоча Кайден помітив, як її пальці ледь помітно тремтять, коли вона поправляє комірець форми. — Я чула про них у дитинстві, на вечорах у батька. Вони… тіні за спинами сенаторів. Ті, хто проповідує повну стерилізацію «дефектних» генів. Якщо Трістан передавав їм дані твого Резонансу в режимі реального часу, значить, вони не просто спостерігали. Вони калібрували зброю під твій конкретний енергетичний підпис.

До кімнати зайшов Гром. Велетень з Гіперіона ледве вписувався в габарити вітальні; його броня була вкрита глибокими борознами від плазмових мечів Трістана, а ліва рука була щільно забинтована медичним пластиром, що світився синім.

— Ми тепер не просто курсанти, — продавжила Ліане, сідаючи навпроти Міри. — Ми, живі мішені. Перемога над «Короною» була необхідною, але вона зруйнувала останню стіну між нами та політичними м’ясорубками Капітолію. Адмірал Арно не пробачить Трістану поразки, а нам, успіху.

— Хай спробують підійти, — буркнув Гром, вмощуючись на підлозі. — Мій щит витримав «Наднову», витримає і їхніх іщеек.

— Справа не в силі, Громе, — перебив його Кайден. — Міра каже, що вони нас вивчають. Наступного разу вони не будуть битися чесно. Вони просто вимкнуть нашу Сингулярність дистанційно або підберуть частоту, яка розірве наші вени зсередини.

Він пройшов до центру кімнати, дивлячись на друзів.

— Варт дав нам три дні. Це не просто час на відпочинок. Це час, за який ми маємо стати іншими. Якщо ми вийдемо на другий етап із тими ж навичками… ми трупи.

— Другий етап... — Міра ввела запит у термінал. — Астероїд «Еріда». Це покинутий промисловий об’єкт. Там немає атмосфери, зате повно залишків старої інфраструктури Прадавніх. Ідеальне місце для того, щоб хтось «випадково» зник з радарів.

Наступного ранку тренувальний сектор Академії зустрів їх не звичною суєтою, а похмурою тишею. Навіть дрони-прибиральники, здавалося, трималися подалі від залу №12.

Полковник Варт чекав їх у самому центрі. Цього разу на ньому не було парадного мундира, лише чорний тактичний комбінезон, який підкреслював його суху, жилаву статуру. Поруч із ним стояв Майстер Корг, чий біонічний протез видавав дратівливе клацання.

— Ви виглядаєте як група втікачів, а не як елітний підрозділ, — замість вітання кинув Варт. Його очі за склом окулярів блиснули холодом. — Ви думаєте, що перемога над розпещеним хлопчиськом на Арені робить вас майстрами? Трістан Арно, це пил під ногами порівняно з тим, що чекає на вас далі.

Він активував масштабну голограму астероїда «Еріда».

— Етап «Полювання в лабіринті». Ваша мета — три термінали зв’язку в надрах астероїда. Але є нюанс. Капітолій відправив «контрольну групу». Загін «Цербер». Це не курсанти. Це професійні мисливці на аномалії, які провели останні п’ять років, зачищаючи руїни Прадавніх у зовнішніх колоніях. У них немає Сингулярності, але у них є обладнання, яке нівелює ваші сили.

Корг ступив вперед, важко тупаючи металевою ногою.

— Сьогодні ми почнемо вчити Другий Ранг — «Спрямований Вектор». Кайдене, виходь на лінію.