Розділ 21

Розділ 21

Темрява нижніх секторів «Зеніту» не була просто відсутністю світла. Це була густа, масляниста субстанція, що пахла перегрітим озоном, старою гідравлічною рідиною та застарілим страхом тисяч техніків, які поколіннями обслуговували велетенське серце станції. Тут, у Секторі-9, гравітація постійно «гуляла», змушуючи внутрішні органи неприємно стискатися.

— Ласкаво просимо на дно, «бронзові», — голос полковника Варта пролунав у вузькому коридорі, наче удар металу об метал.

Кайден Ракс стояв перед масивними герметичними дверима. Поруч із ним застигли його друзі. Гром важко дихав; його масивні плечі тут здавалися занадто великими для вузьких проходів. Міра нервово перебирала пальцями свій непрацюючий термінал. Ліане де Валуа трималася звично прямо, але Кайден бачив, як вона здригається від кожного шороху.

— Капітолій задоволений вашим «покаранням», — продовжував Варт. — Офіційно ви, порушники, найнижчий ранг. Трістан Арно думає, що ви зламаєтесь тут за тиждень. І він має рацію, якщо ви продовжите покладатися лише на Сингулярність.

Варт приклав долоню до сканера. Двері з важким стогоном розійшлися. Це була «Кузня» — величезний зал, де в центрі стояв Майстер Корг. Його лівий біонічний протез замість руки виглядав як грубий інструмент для дроблення каменю.

— Сингулярність, це милиця для калік! — гаркнув Корг. — Полковнику, вмикай «Зеро»!

Повітря в залі здригнулося. Демпфери частот миттєво вимкнули Синхронізацію. Кайден відчув, як сріблясте світло всередині нього згасло. Світ став сірим і важким.

— Почнемо з великого шматка м’яса, — Корг сплюнув і поманив Грома пальцем.

Гром вийшов на ринг. На Гіперіоні-4 він не раз брав участь у підпільних боях шахтарів. Там не було правил, тільки груба сила та витривалість. Гром знав, як тримати удар, і знав, як одним випадом зламати хребет противнику. Але там він завжди відчував підтримку своєї Сингулярності, яка робила його кістки міцнішими за титан. Зараз він відчував лише свою власну вагу.

Гром рвонув вперед, наче таран. Його кулак, розміром із голову дитини, полетів прямо в обличчя Корга. Це був удар, здатний пробити обшивку шатла. Але Корг навіть не здригнувся. У останню мілісекунду Майстер зробив короткий крок ліворуч, пропускаючи кулак повз себе. Використовуючи інерцію Грома, Корг перехопив його лікоть своїм біонічним протезом. Металеві пальці стиснулися на суглобі з такою силою, що Гром мимоволі зойкнув.

Корг різко крутнув руку велетня вниз і одночасно вдарив здоровою долонею в область печінки. Гром відчув, як дихання миттєво зупинилося. Але велетень не здався. Він спробував схопити Корга іншою рукою, намагаючись затиснути його в обіймах, що ламають ребра. Майстер просто пригнувся, дозволивши Грому промахнутися, і наніс серію блискавичних ударів ліктем у хребет і нирки.

Гром впав на коліна, хапаючи ротом повітря. Підлога під ним здригнулася.

— Ти б’єшся як екскаватор, — прохрипів Корг, дивлячись на нього зверху вниз. — Ти покладаєшся на масу, але без Сингулярності ти просто велика незграбна мішень. Твій кулак рухається секунду. За цей час я можу вбити тебе тричі. Маса без швидкості, це твій смертний вирок.

— Тепер ти, принцесо Капітолію, — Корг зловісно посміхнувся.

Ліане вийшла вперед, витираючи іній з обличчя. Її навчали найкращі майстри фехтування та етикету Капітолію-1. Її техніка була бездоганною: кожен крок, кожен нахил голови був прорахований. Вона знала анатомію, знала, куди бити, щоб паралізувати нервову систему. Але її школа базувалася на швидкості Сингулярності «Ентропія», яка робила її рухи майже невидимими.

Вона атакувала першою. Серія швидких ударів пальцями у вразливі точки шиї та очей. Її рухи були граціозними, наче танець. Але Корг не танцював. Він просто прийняв її удари на жорсткий блок свого металевого передпліччя. Кожен контакт відгукувався в пальцях Ліане болем, наче вона била по сталевій балці.

Вона спробувала зробити високу підсічку, сподіваючись на свою гнучкість. Корг просто перехопив її ногу в польоті. Його протез стиснув її кісточку, і Ліане відчула, як сталь впивається в плоть. Майстер не став її відпускати; він різко смикнув дівчину на себе і штовхнув плечем у груди. Ліане відлетіла на кілька метрів, врізавшись спиною в іржаву колону.

— Твій етикет тут нікого не хвилює, — Корг повільно наближався. — Ти звикла, що ворог завмирає від твого дотику. Але тут твій дотик, це просто слабкий лоскіт. Твоя техніка занадто «чиста». Бій, це не балет, це бруд. Якщо ти не готова вигризти мені кадик зубами, коли в тебе віднімуть руки, то ти мертва.

— Синьоволоса, твій вихід, — Корг вишкірив жовті зуби.

Міра ніколи не вчилася битися професійно. Її школою були нетрі Нової Тірренії, де вона роками тікала від патрулів Служби Безпеки. Вона не знала, як наносити нокаутуючі удари, але вона знала, як вижити. Її тіло було натреноване на втечу, на подолання перешкод, на вміння зникати там, де немає виходу.

Вона не стала чекати нападу.Міра почала рухатися навколо Корга, демонструючи досконалу акробатику потоку. Вона відскочила від стіни, намагаючись заскочити Майстру на спину. Корг махнув протезом, але дівчина спритно прослизнула під його рукою, наче ртуть. Вона була неймовірно швидкою навіть без Сингулярності. Коли Корг намагався схопити її, вона робила кувирок або різко змінювала напрямок руху.

Але Корг був досвідченим мисливцем. Він перестав за нею бігати. Він просто чекав. Коли Міра в черговий раз спробувала розірвати дистанцію, Корг різко вдарив ногою по підлозі, де валявся важкий кабель. Провід зметнувся, наче батіг, і перечепив Міру в повітрі. Вона не встигла згрупуватися і впала обличчям на холодний метал. Перш ніж вона встигла піднятися, важкий чобіт Корга завмер у сантиметрі від її скроні.

— Ти вмієш тікати, дівчинко, — зауважив він. — Але на арені немає куди бігти. Гравітація та оточення, твої вороги, якщо ти не вмієш ними керувати. Ти занадто покладаєшся на реакцію. Але реакція без контратаки, це лише відтермінування смерті. Навчися не просто тікати, а заманювати ворога в його власну пастку.