Розділ 15

Розділ 15

Арена «Небокрай» була серцем Академії «Зеніт», але сьогодні вона виглядала як колиска війни. Це був гігантський амфітеатр, підвішений у центрі порожнистої сфери станції. Замість твердої підлоги — силове поле змінної щільності, під яким розкинулася безодня відкритого космосу, розфарбована далекими вогнями Аркадії-7. Тисячі глядачів — офіцери Капітолію, старші курсанти та представники корпорацій, створювали гул, який відчувався підошвами чобіт як низькочастотна вібрація, що змушувала зуби мимоволі цокотіти.

Група «Терра-Зеро» стояла у тунелі виходу. Кайден відчував, як срібний «Шепіт» у його скронях б’ється в унісон із ритмом станції. Ліане поруч із ним була холодною, як космічний вакуум; від її шкіри йшов ледь помітний пар, а іній на її віях не танув навіть під палящими променями стадіонних прожекторів.

— Увага всім підрозділам! — прогримів голос розпорядника. — Перший етап Турніру Сходження: «Секторальний захват». Правила прості: вистояти проти хвиль бойових симуляторів та однієї групи суперників. Переможець отримує квоту на фінальну битву. Група «Терра-Зеро», на вихід!

Світло прожекторів ударило в очі. Вони вийшли на прозору платформу. На протилежному боці, за вісімсот метрів від них, виникла група «Скорпіонів», досвідчених курсантів другого курсу в темно-синій броні. Але справжня небезпека була між ними. Із люків у підлозі, скрегочучи металом, почали підніматися «Тіньові Стрибачі» — швидкісні бойові дрони, оснащені мономолекулярними лезами та системами оптичного камуфляжу.

— Громе, Міро, ваш вихід! — скомандував Кайден, активуючи нейрозв’язок. — Ми з Ліане тримаємо тил. Мені треба час, щоб прощупати частоту їхніх щитів.

Гром зробив крок вперед. Його важкі черевики з магнітними захватами вибили іскри з прозорої панелі. Він не просто активував щит, він вивільнив свою Сингулярність «Важковаговика» на повну потужність. Гравітація навколо нього викривилася. Повітря стало настільки щільним, що перший дрон, який спробував наблизитися на надзвуковій швидкості, просто... сповільнився, наче влетів у густий сироп.

— Моя черга, — прошепотіла Міра.

Вона не діставала зброї. Її зброєю була сама архітектура «Зеніту». Вона сіла на підлогу, схрестивши ноги, і вставила тонкий кабель зі свого зап’ястя прямо в порт доступу на платформі. Її зіниці розширилися, наповнюючись золотим каскадом цифр, а по венах на шиї побігло ледь помітне світіння.

— Громе, на дванадцять годин! Трійка стрибачів готує синхронний плазмовий розряд! — крикнула вона, хоча її голос звучав відсторонено, наче вона бачила світ через тисячі камер одночасно.

Гром заревів. Його м'язи здулися, розриваючи шви тренувального комбінезона на плечах. Він схопив свій величезний щит обома руками і з силою встромив його край у силову підлогу.

— Гравітаційний колодязь! — вигукнув він.

Навколо щита виникла чорна сфера викривленого простору. Три дрони, що летіли на шаленій швидкості, всмоктало в цю зону. Їхні металеві корпуси почали зминатися з жахливим скреготом під дією тиску в десятки атмосфер. Один за одним вони детонували, перетворюючись на вогняні кулі, але навіть полум'я не могло покинути межі зони Грома. Воно просто оберталося навколо нього вогняним кільцем, створюючи ефект маленького сонця.

Але «Скорпіони» не збиралися просто спостерігати. Їхній лідер, високий хлопець із Сингулярністю «Звукового удару», викинув руки вперед. По повітрю пройшли видимі хвилі вібрації.

— Розрив резонансу! — крикнув він.

Звукова хвиля була такої сили, що прозора підлога під ногами «Терра-Зеро» почала покриватися мережею тріщин. Вібрація пройшла крізь зуби Кайдена, викликаючи нудоту.

— Міро, вони б'ють по демпферах платформи! Якщо вони їх зруйнують, нас викине у відкритий космос! — попередив Кайден.

— Не на моїй зміні! — Міра хижо оскалилася. Її пальці зробили складний жест у повітрі, наче вона перерізала невидимі струни. — Вони думають, що звук, це їхня стихія. Але звук на цій арені, це просто дані в системі симуляції, якими я керую!

В останній момент звукова хвиля «Скорпіонів», замість того щоб рознести платформу, наштовхнулася на невидимий акустичний буфер. Міра перехопила частоту атаки через стабілізатори арени і дзеркально розвернула її потужність назад.

— Громе, зараз! Векторна подача! — скомандувала вона.

Гром вирвав щит із підлоги. Енергія, яку він накопичив від вибухів дронів і поглинув щитом, сфокусувалася на його передній кромці. Він штовхнув диск вперед, і той полетів через усю арену. Завдяки маніпуляціям Міри з гравітаційними векторами, щит рухався не по прямій, а по складній траєкторії, огинаючи перешкоди та прискорюючись із кожним метром.

Щит Грома врізався в колективний захисний бар’єр «Скорпіонів». Спалах був таким яскравим, що глядачі на перших рядах інстинктивно пригнулися. Один із суперників, не витримавши віддачі, відлетів до самого краю, де його ледь втримала страхувальна сітка.

Зрозумівши, що «Бронза» виявилася куди міцнішою, ніж очікувалося, лідер «Скорпіонів» активував свій козир. Він вихопив два вібро-мечі, що гуділи на ультрависоких частотах.

— Ви — сміття Окраїни! Вам не місце серед еліти! — верескнув він, використовуючи звуковий реактивний імпульс для ривка.

Він рухався швидше за людське око, перетворившись на розмиту синю тінь. Але для Кайдена, чий мозок у цей момент був напряму поєднаний із Мережею станції через «Шепіт», цей рух виглядав як уповільнена зйомка. Кайден бачив кожен мікро-імпульс у м’язах ворога, кожну команду, що передавалася по його нейронах.

— Ліане, заземли його. Жорстко, — спокійно промовив Кайден.

Ліане зробила крок вперед, і повітря навколо неї миттєво перетворилося на кристалічний лід. Вона вдарила долонею по платформі, і від місця удару в усі боки розбіглися лазурові тріщини.

— Скляний Сад! — промовила вона.

Миттєво перед лідером «Скорпіонів» виросли гігантські крижані колони, що нагадували ікла древнього звіра. Вони не були просто льодом — це була зона абсолютної ентропії. Як тільки вібро-мечі ворога торкнулися перешкоди, вони не розбили її. Навпаки, вся кінетична та теплова енергія удару була миттєво висмоктана льодом. Мечі просто «застрягли» в матеріалі, а руйнівна вібрація передалася назад у рукояті, ламаючи кістки в кистях нападника.