Там де співають хвилі

11

Розділ 11. Сила двох сердець
Коли сонце опустилося за обрій, море почало вирувати. Хвилі здіймалися, і вдалині знову з’явився Наерос. Він стояв на поверхні води, ніби був її частиною.
— Ви не зможете втекти, — промовив він, і його голос долинув до берега.
Ліана вийшла вперед, не відпускаючи руки Каеля.
— Ми й не тікаємо.
Наерос посміхнувся.
— Можеш бути хороброю, але ти не знаєш, що насправді тримає твою душу в цьому світі.
Каель ступив уперед, закриваючи Ліану собою.
— Досить. Я більше не частина океану, Наерос. Прийми це.
Наерос похитав головою.
— Прокляття — це не те, від чого можна відвернутися. Воно завжди знаходить шлях назад.
Раптом вода навколо Наероса почала змінювати форму. Із хвиль виринули силуети, схожі на привидів. Це були душі інших загублених богів, тих, хто колись правив морем поряд із Каелем.
— Вони хочуть повернути тебе в наш світ, брате.
Ліана зробила крок уперед, дивлячись прямо в очі Наеросу.
— Якщо ти хочеш його забрати — тобі доведеться пройти крізь мене.
Каель хотів зупинити її, але Ліана стиснула його руку.
— Ми разом зупинимо це, — прошепотіла вона.
Каель подивився їй у очі й кивнув.
— Разом.

Mira

Подобається

#1441 в Фентезі
#4420 в Любовні романи
#1039 в Любовне фентезі

У тексті є: кохання і доля

Відредаговано: 06.01.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись