Розділ 10. Повернення тіней
Наступного ранку Ліана прокинулася від того, що Каель стояв на порозі їхнього будинку, вдивляючись у далечінь.
— Він знову там? — запитала вона, підходячи до нього.
Каель кивнув.
— Він не нападає. Просто стежить.
— Чого він хоче?
Каель задумливо провів рукою по волоссю.
— Випробовує нас.
Ліана стиснула його руку.
— Я не боюся. Ми разом пройшли всі випробування.
Каель обійняв її, але в його очах не було спокою.
— Це може бути важче, ніж здається. Він мій брат, Ліано. І він не зупиниться, поки не поверне мене в океан.
— Але ти більше не частина океану…
Каель подивився на її перстень — срібний обідок із крихітною перлиною, яку вона знайшла в храмі того дня.
— Тепер ми пов’язані. І це робить тебе мішенню для нього.
Ліана мовчала, вдивляючись у море.
«Нехай приходить. Я не віддам тебе.»