Там де співають хвилі

6

Розділ 6. Перлина душ
Ліана продовжувала йти вперед, поки не опинилася перед величезним храмом із чорного каменю. Стіни були вкриті стародавніми символами, схожими на ті, що прикрашали тіло Каеля.
Вона простягнула руку й торкнулася дверей. Від її дотику символи засвітилися блакитним світлом, і важкі двері почали відчинятися.
У самому центрі залу, на п'єдесталі, лежала перлина розміром із кулак. Вона мерехтіла, ніби всередині пульсувало життя.
Ліана підійшла ближче й простягнула руку.
— Ти справді збираєшся це зробити?
Від цих слів вона ледь не випустила перлину. Каель стояв за нею, але в його очах не було тієї теплоти, до якої вона звикла.
— Каель…
— Якщо ти забереш цю перлину, я більше не буду частиною океану. Але що, якщо мені судилося залишитися тут назавжди?
Ліана дивилася йому прямо в очі.
— Ти завжди повторюєш, що не належиш світу людей, але що, як це неправда? Що, як ми можемо бути разом?
Каель підійшов ближче, і його пальці торкнулися її обличчя.
— Ти готова піти проти океану заради мене?
— Так.
Каель опустив погляд, і в його очах промайнув біль.
— Тоді я піду з тобою.

Mira

Подобається

#1441 в Фентезі
#4420 в Любовні романи
#1039 в Любовне фентезі

У тексті є: кохання і доля

Відредаговано: 06.01.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись