12 частина

Господарство, Остапа і Тереси , розвивалось, з подвійною силою.  Що їм дозволяло ,наймати велику ,кількість людей ,до роботи.                                   І одного дня ,Тереса вирішила ,таки поїхати ,до батьків,у Італію,   повідомивши про це Остапа, вони почали збиратись ,у дорогу ,владнавши усі ,справи , з фермою, і виноградником, вони  вилетіли літаком, в Італію.                                                   Алесандро, радів бачивши зміну ,обстановки ,їх чекало, невідоме майбутнє.    Злізши з трапу ,літака, і наймивши ,таксі ,Тереса з Остапом,  поїхали ,у свою ,квартиру, яку були купили ,ще до від'їзду, і яку доглядала, покоївка ,за їхньої відсутності.                                                                                Нарешті ,ми вдома, раділа Тереса,  -  Я піду ,прийму,душ ! мовив Остап.   Гаразд   погодилась Тереса,  дивлячись на сина ,який дрімав ,стомлений ,з дороги.   Відпочивши , Тереса ,вирішила , поїхати ,у свій ресторан ,подивитись як ,справи,  і заїхати до батьків.  Остап,  вирішив не їхати, до її батьків ,а заїхати до своїх, і запросити,до себе ,на каву.                                                  Тереса знаючи ,як ненавидять Остапа ,вирішила поїхати, з сином,  з думкою що вони коли,побачать Алесандро, зміняться . її батьки.            Привіт, Андре, обнімаючись зі своїм ,давнім другом, у ресторані,  Як тут справи? .  запитала Тереса. Тут усе ,прекрасно дуже багато, українців ,відвідує цей ресторан, бачать вивіску ,,Там де співає соловей,,  відразу ,без роздумів ідуть ,сюди  питають за тобою!   вигукнув Андре.                    Тереса ,ходила оглядала ,ресторан, і бачила радісні,усміхнені обличчя Українців , які розмовляли, своєю мовою, це був їхній ,світ той,який,знали з дитинства, і Тереса добре розуміла, про що розмовляли,  вона раділа що змогла,хоч щось зробити  для цих ,людей які , всеж, належали до іншого народу ,зі своєю мовою ,звичаїв.     Алесандро !- гукнула Тереса ,сина який ,,бавився , у кутку ,і з цікавістю розглядав ,все навколо.                                                                                     Забравши,сина Тереса ,їхала на зустріч, до батьків, вона минала, височенні будинки,  вулиці на яких було безліч машин, нарешті вона повернула, у знайому вулицю міста,  і зупинилась біля,величезної брами, вийшовши з Алесандро, вона ,попрямувала, до будинку , позвонивши,  раз другий, підійшов ,садівник ,який відчинив браму.         Доброго дня, це я Тереса ,дочка сіньори Галини !- твердим голосом вигукнула Тереса ,до садівника.   Дочка ? запитально глянув ,садівник .Сіньора Галина  ,ніколи  не не казала що внеї є ,дочка!_ сказав садівник.                                                                       Гаразд,  я піду ,в дім де мої ,батьки ?- запитала Тереса.     Сіньора ,у вітальні ,а Сіньор на роботі --!відповів ,садівник.       Тереса ,міцно стиснула за руку ,свого сина Алесандро ,попрямувала ,у вітальню, до матері, а дорогою розглядала, свій дім, якому зростала, і він точнісінько ,був таким, як ,і колись.