1 частина

Величезна віла,оточена, високим парканом,  на терасі, сиділа сім'я, яка снідала .                                        Тересо ,чому ти нічого,не їси- ? запитала  мати дівчинки,років  десяти. Нехочу!- вигукнула дівчинка і побігла у свою кімнату.                                     Роберто, я піду поговорю ,з нею!- сказавши , встала ,з за столу Сіньора Галина. Вона ж тут,Сіньора, а колись була, служницею ,у  у італійські сім'ї де працювала. Життя у Галини, стало, як у золоті, клітці,  вона забула ,про свою країну,звідки приїхала . і навіть не хотіла, ніколи поїхати, побачити як там, а новин ,то досить ,чула ,бідна країна, війна, ненавиділа ,країну, в якій народилась, виросла, Україна для неї , стала ненависною.                                                                              Тересо,відчини ,двері, !- гукнула Сіньора Галина.   Тереса,нехотячи ,підвелась, і таки відкрила, своїй мамі.   Що стобою?-- запитала  Галина.                           Мамо ,я зустріла, дівчину, з України,  вона мені стільки,усьго розповіла ,про Україну, чому ти нічого, мені не хочеш ,розказати, чому нехочеш ,поїхати туди чому!- кричала дівчина.                              Тересо не смій ,згадувати країну, яку  ненавиджу,!-. Тут моя ,країна, Італія ,я тут отримала, все що хотіла, зрозуміла!-- кричала Галина.                                                                                       Не смій, згадувати ,цю країну!- знову  кричала Галина.    Гаразд мамо,  я не буду, більше, згадувати, цю країну, тільки скажи,  пару слів, благаю, мамо!- просила дівчинка.                                     Ні, ні і ще раз, ні!-. закричала  Сіньора Галина ,і захлопнувши ,двері вийшла з кімнати..                            Тереса, вирішила,  втекти ,з дому, дочекавшись, коли, мати і батько , були у своїй ,кімнаті,  а служниця, у своїй.     Вона ,вийшла ,вночі ,відкривши, браму, вона опинилась, на дворі.                Цілий ,тиждень ,поліція розшукувала, Тересу.         А вона, була , у подружки, нарешті вона, вирішила, поїхати до дому, наймивши таксі ,вона приїхала.   Ступивши, на поріг ,її стріла служниця,      Синьріто, Тересо ,де ви були, вас розшукували, ваша мама, собі місця не, знаходить!- казала служниця.     Тереса нічогт, не сказавши, попрямувала, у кімнату, матері, коли вона ,ввійшла.       Галина вздрівши, Тересу, підбігла, обійнявши,заплакала.                                                          Мамо, все гаразд - сказала Тереса.                                Скажи, мені щось, як там, про ту ,країну ,де ти народилась, кілька ,слів, ?-- знову просила Тереса.      Це країна, там де співають, соловї -. і  гірко ,заплакала,Галина.    Там ,лелеки, там є моя, старенька, хатина, я якій ніхто, не живе, а недалеко, став, і багато , верб, і там ,завжди, співали, соловї, весною, коли я була, ще дитиною, ходила туди, і слухала їх -- говорила Галина.                  Все, більше,ніколи не питай, мене про це, !- голосно, сказала Галина .    Тереса ,зрозуміла.           все.