Альврик

    Осінь пофарбувала все в жовті та червоні відтінки. Дерева майже повністю позбулися листя, а високі трави висохли, ставши сірими та бляклими. Дощі стали більш частими, і осінь настала повністю. В один із осінніх днів сонце вийшло і оживило світ яскравими фарбами. Грай прокинулася з бажанням відправитися на полювання і поспілкуватися з ельфами, з якими завжди було весело. Вона розбудила сплячого дракона і почала благати його віднести її до них. Фріктлос особливо не опирався, адже й сам хотів відправитись на полювання в море, пірнаючи до самих його глибин. Грай одягла синє плаття, яке вона вкоротила до колін для зручності пересування, а також шкіряні чоботи, подаровані їй ельфом Альфом. Ельфи були друзями та затятими захисниками всіх стародавніх істот у цих землях.  Вони поважали драконів і часто скликали пораду, на якій був присутній хранитель Матері-Гори. Фріктлос часто спускався з Грай до них. Ельфи тепло прийняли Грай, хоч вона й була людиною. Вони завжди обдаровували її увагою та подарунками. Вчили полювати, володіти мечем і списом, а жінки навчили готувати смачні явства і намагалися навчити Грай ткацтву, але вона вперто відмовлялася ткати, їй більше подобалося полювання і вона стала виявляти інтерес до ковальства і кування.Вона дуже здружилася з ельфом Альфом. Він був дуже розумним і недокучливим, але дуже відповідальним юним ельфом. Альф був білявим ельфом із волоссям до плечей, з яким Грай часто полювала біля підніжжя Матері-Гори.

   Фріктлос змахнув крильми, і вони піднялися в повітря. Дівчина радісно сміялася, відчуваючи вітер у волоссі, коли дракон летів над барвистим лісом. Вони приземлилися на галявині ельфів, де їх зустріли усміхнені обличчя. Альф, побачивши Грай, радо кинувся до неї.

— Грай! Я такий радий тебе бачити, — сказав він, обіймаючи її. — Сьогодні ідеальний день для полювання.

- Так, я теж цього чекала, — відповіла Грай, сяючи від радості.

  Фріктлос, спостерігаючи за ними, відчув тиху радість. Він знав, що Грай у надійних руках, і тепер міг спокійно відправитися на своє полювання в морські глибини.

- Будь обережна, — сказав він дівчині, перш ніж відлетіти.

- Не хвилюйся, я в надійних руках, — відповіла Грай, махаючи йому на прощання.

    Дракон приніс Грай до ельфів західного лісу і полетів у море полювати з Габріелою. Альф у цей час збирав стріли у колчан і закинув їх за спину. Це був найкрасивіший і найумніший підліток у їхньому племені, проте він не був задавакою. Грай знала, що їхнє плем'я на межі вимирання.Він був високим і струнким, з білим обличчям, гострими вилицями, невеликим ротом і тонким носом.. Дома туссерів були дерев'яними і будувалися на деревах, між якими пролягали канатні стежки-мости.

 Альф був у чорних обтягуючих штанах і зеленій накидці з капюшоном, і також у коричневих чоботах. Побачивши, що Грай прийшла без плаща, він приніс їй плащ, щоб вона не замерзла. Це був сірий плащ із застібкою у вигляді листочка. Разом вони вирушили на полювання. Альф жартував всю дорогу, а Грай сміялася. За її плечем висів новенький спис, який їй приніс Фріктлос звідкість, а також лук зі стрілами.

   Полювання почалося, і Альф, як завжди, показав свою майстерність у стрільбі з лука, влучно вражаючи ціль за ціллю. Грай теж виявилася вправною мисливицею, спритно користуючись своїм списом і луком. Вони провели чудовий день, збираючи здобич і насолоджуючись компанією один одного.

   Повертаючись до табору, вони несли здобич, а саме чотири зайця і розмовляли про все на світі. Грай почувала себе щасливою та захищеною поруч із Альфом. Вона знала, що завжди зможе покластися на нього і на своїх друзів-ельфів. 

  Підійшовши до гори, вони почали обходити її, рухаючись до струмка, порослого кущами. Альф різко зупинився і показав Грай знак замовчати. Вони присіли, сховавшись у кущах, і Грай почула голоси, а потім побачила трьох чоловіків, які підійшли до струмка, щоб набрати води в свої бурдюки. Двоє чоловіків були кремезними і дуже зрілими на вигляд, а третій — худорлявий, але високий, вище всіх. Всі троє були рудоволосими. Двоє старших були рудобородими, але Грай помітила молодшого, у якого ще не було буйної рослинності на обличчі, лише починали пробиватися перші волоски. Він був молодий, але дуже красивий. Грай не могла відвести від нього очей, і це помітив Альф.

- Грай, він же людина! — буркнув Альф. 

  Грай здивовано підняла брову, розвівши руки в сторони, показуючи, що не розуміє, про що мова. 

- Це небезпечно, — продовжив Альф, тримаючи руку на руків'ї лука. — Ми не знаємо, хто вони і що їм потрібно. 

- Але вони ж просто п’ють воду, — заперечила Грай, дивлячись на молодого чоловіка. - Може, вони не мають поганих намірів.

- Ми не можемо ризикувати, — відповів Альф. — Люди можуть бути підступними. 

  В цей момент один із старших чоловіків підняв голову, озирнувшись навколо, немов почувши щось. Він щось сказав іншим, і всі троє почали оглядати місцевість більш уважно. Грай відчула, як її серце закалатало швидше. Вона знала, що Альф правий, але її цікавило, хто цей молодий чоловік і що вони тут роблять. 

— Ми повинні повернутися і попередити інших, — прошепотів Альф, взявши Грай за руку, тихо відступаючи назад. 

  Грай неохоче погодилася, відводячи погляд від молодого чоловіка, слідуючи за Альфом. Вони швидко і безшумно відступали, залишаючи чоловіків біля струмка. Грай знала, що це не останній раз, коли вона бачить цих людей, і щось у її серці підказувало, що ця зустріч змінить її життя.