Частина 1 Глава 1 Що може бачити твоє око ?

Ікар сидів на березі направивши руку в небо та розглядав її так, наче старався запам'ятати кожен вигин та кожен шрам. А коли блиск сонця його засліпив, хлопчина кинув свій погляд на воду, де побачив своє відображення. Короткувате темне волосся, голубі очі та зелена роба яку носили всі торговці в порту. 

Він не знав як давно там сидів, просто йому подобалось розглядати себе та все навколо. 

Коли він озирнувся, за його спиною стояв чоловік 

— О вас цікавить якийсь товар ? — Розгублено мовив хлопчина — Крамниця мого батька тут недалеко...

— Море сьогодні чудове еге ж ?  — Перебив його лицар — Мені здається ти міг би стати чудовим розвідником.

Ікар хотів щось відповісти, але лицар вже пішов. Хлопчина запам'ятав тільки дві речі жовті обладунки, та символ з оком на спині.

Вже вечоріло, треба було вертатись додому. На вулиці вже холодало, птахи затихали, а легіт який ще недавно був приємним морським бризом, перетворювався на морозний вітер, А може й не морозний, проте Ікар був доволі легко вдягнутий. 

Хлопчина підвівся й почимчикував додому, на його душі було легке відчуття тривоги, ніби от-от щось трапиться, проте нічого не було. Прийшовши додому він склав свої речі біля входу, розпалив піч, а сам вмостився на ліжку, слухаючи як іскринки в тріскотіли так наче воліли вибратись з печі і спопелити все навколо, Ікар засміявся від абсурдності цієї думки. Ліжко було таким м'яким, що хлопчина поволі поглиблювався в сон, день був таким виснажливим, навіть вечірня тривога не завадить сну. 

Тут хтось постукав, Юнак швидко зірвався з ліжка й кинувся до дверей, але двері з гуркотом вилетіли і в дім забігли бандити, побачивши його вони були неабияк здивовані. 

— Де твій батько — мовив один з бандитів.

— Я не знаю...

Не дослухавши хлопчину, один з них дістав меч і кинувся на нього.

Ікар прокинувся, була глибока ніч, а батько так і не повернувся додому. "Напевно велика поставка, або перестановка на складі" подумав він, і знову провалився в сон.