Там, де починається я
Глава 16: Сльози під подушкою
Вночі Софія не могла заснути. Слова Марі звучали у вухах знову і знову.
"Ти клеїшся до Артема."
"Малюєш свої депресії."
"Ніхто з тобою не дружить."
Її подушка була мокрою від сліз. Вона не плакала вже давно. Але цього разу — щось зламалось. Не тому, що боліло — а тому, що стало надто важко тримати в собі.
У темряві вона писала в телефоні повідомлення Артему:
> Я, напевно, зіпсувала все. Я не знаю, хто я. І мені страшно. І самотньо.
Через хвилину прийшла відповідь:
> Ти не одна. Ти — жива. І справжня. Я би хотів, щоб таких людей було більше.
Софія тихо всміхнулась крізь сльози. Вперше за вечір.
#1401 в Різне
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
