Наступної суботи вони з Артемом домовились прогулятись. Він повів її до старого пішохідного мосту над річкою. Вода під ногами текла повільно, обережно, ніби знала щось важливе.
— Знаєш, — сказав він, — я часто приходив сюди в Києві, коли все летіло шкереберть.
— А тут що летить?
— Майже все.
Він дивився на воду, але говорив чесно.
— Батьки розлучилися, я не хочу бути "нормальним", як усі. Мене дратують люди, які живуть за інструкціями. Але я ще не знаю, ким бути. І це страшно.
Софія тихо кивнула.
— У мене мама — як броня. Але іноді мені хочеться просто кричати, що я не завжди хочу бути правильною.
Вони мовчали. Міст скрипів під ногами, вода блищала. І в цій тиші народилась справжня близькість.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.