Там, де починається я
Глава 9: Вечірка, куди не кличуть
У п’ятницю увесь клас говорив про день народження Михайла. Його батьки знімали кафе, мав бути діджей, караоке й навіть піца без обмежень.
Марі, звісно, йшла. І ще багато хто.
Софію не запросили.
— Я нічого не знаю… — знизала плечима Ліза, але уникала очей.
— Все нормально, — сказала Софія. — У мене інші плани.
Але це була брехня.
Того вечора вона лежала вдома, слухала музику в навушниках і малювала величезне дерево, гіллястий дуб, у якому сховалося обличчя дівчинки. Одиноке, але сильне.
Ближче до опівночі прийшло повідомлення від Артема:
> Я теж не пішов. Не мій стиль. Хочеш — завтра прогуляємось і покажу тобі одне місце?
Софія посміхнулась крізь сльози.
> Так. Хочу.
#1401 в Різне
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
