Там, де починається я
Глава 6: Папа, якого не вистачає
У неділю Софія знайшла стару коробку з фотографіями. Їй було десь чотири на одній із них — вона сиділа на плечах у батька, обидва сміялися, а позаду — море.
Він не телефонував уже пів року. Надсилав лише короткі повідомлення на свята: "З Новим роком, Сонце", "Зі святом, доню". Без дзвінків. Без живого голосу. Без тепла.
— Ти хочеш з ним поговорити? — запитала мама, коли побачила, як Софія розглядала знімок.
Софія мовчала. Не знала. Серце хотіло тата, а розум пам’ятав тишу. Порожнечу.
— Я не злюсь на нього, — нарешті прошепотіла. — Я просто… скучила. Але боюсь, що коли він знову зникне — мені стане ще болючіше.
Мама погладила її по волоссю:
— Ти маєш повне право на ці почуття. І ти не зобов’язана пробачати. Ти просто — жива.
#1763 в Різне
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
