Там, де починається я

Глава 5: Мамині сльози

Ввечері вона почула, як у кухні мама розмовляє по телефону. Тихо, але голос у неї був надломлений.

— Я більше не можу все тягнути одна, Сергію… Вона підростає, їй треба тато… я теж не залізна...

Потім — тиша. А тоді — ледь чутні схлипи. Софія завмерла біля дверей. У неї наче все зжалося всередині.

Вона не хотіла цього чути. Не хотіла бачити маму слабкою. Але й не могла пройти повз.

Зайшла на кухню. Повільно.

— Мамо… ти плачеш?

Мама швидко витерла сльози.

— Ні-ні, просто… цибуля.

— Але ти нічого не різала.

Жінка обняла її. Міцно. Тепло. І нічого не сказала. Просто тримала. І Софія — теж.

У той вечір Софія написала в щоденнику:

> "Моя мама — як чай. Гаряча, терпка і трохи гірка. Але саме така робить мене сильною."

Подобається

#1401 в Різне

Відредаговано: 30.06.2025