Розділ 15.Те що впало з неба

  Повернувшись до поселення, Андрій не став одразу розповідати все.Спочатку вони з Таром підійшли до старійшин. На землі знову з'явилася річка, кілька рисок, що позначали людей, і довга лінія вниз за течією.Андрій показав три пальці.Потім на себе.Після цього провів рукою вниз.Один із трьох залишився далі за течією.Тар додав до малюнка дві фігури.Інші двоє.Андрій кивнув.
  Потім показав на торбу.На уламки.На небо.Старші мовчки слухали його пояснення, хоча розуміли далеко не всі жести. Коли Андрій показав, що торба була повна темних шматків, старший відразу приніс той уламок, який вони зберігали.Андрій поклав його поруч із намальованими на землі.Один.Потім показав багато.Старший кивнув.Вони вже знали, що уламків багато.Але тепер стало зрозуміло інше: чужі справді збирали їх.
                                                                                  ***
   Увечері біля вогнища Андрій ще раз спробував відтворити розмову з незнайомцем.Показав три пальці.Потім на себе.Потім униз за течією.Потім на інших двох.Тар підтвердив.Андрій показав жестом торбу.Потім — уламок.Потім зробив рух, ніби збирає багато дрібних речей.Тар кивнув.Тепер уже ніхто не сумнівався: троє чужих шукали уламки.
    Андрій узяв маленький камінь і поклав його біля вогнища.Потім показав на полум'я.На камінь.Після цього взяв уявний уламок і зробив жест вибуху.Тар одразу заперечив.Старший теж.Андрій повторив жест незнайомця: уламок — вогонь — різкий рух руками.
  Тар насупився.Він явно не знав, чи справді це означало вибух, чи щось інше.Андрій теж не був певен.Але після вчорашнього випробування біля вогнища йому не хотілося перевіряти це ще раз.
   Він підняв руки, показуючи: досить.Більше не гріти.Тар зрозумів.
                                                                                 ***
   Наступного дня поселення поступово повернулося до роботи.Жінки пішли до зерна, чоловіки перевіряли пастки й верші, хтось ремонтував огорожу біля худоби.
   Андрій теж узявся до справи.Він раптом помітив, наскільки швидко змінився його погляд на поселення.Ще недавно він дивився на кожну річ як на щось незнайоме.Тепер знав, де зберігають зерно, де тримають худобу, де набирають воду, де стоять верші, хто вміє плести, хто працює з глиною, хто ходить у ліс.Він уже не просто жив серед цих людей.Він почав розуміти, як вони живуть.І саме тому дедалі частіше помічав проблеми.Де мало місця для зерна.Де незручно носити воду.Де огорожа тримається на чесному слові.Де річка може дати більше риби, якщо правильно поставити вершу.Де поле потребує більше роботи.Ці речі були зрозумілими.З ними можна було щось робити.
   А ось уламок залишався загадкою.
                                                                                   ***
   Ближче до вечора Андрій сидів біля річки разом із Туром.Хлопчик викладав камінці в ряд.Один.Два.Три.Чотири.Андрій додав п'ятий.Тур одразу назвав число.Андрій кивнув.Потім узяв шість.Тур замислився.Не поспішав.Андрій не підказував.Хлопчик порахував сам.
  — Добре.
   Тур усміхнувся.Потім раптом подивився на річку.Показав три пальці.Провів рукою вниз.Потім показав на Андрія.Андрій зрозумів.Троє чужих.Униз.Він кивнув.Тур після короткої паузи показав на землю.Потім на небо.Потім зробив рух падіння.
  Андрій завмер.Хлопчик дивився на нього серйозно.Він теж щось знав про те, що впало з неба.Але звідки?Андрій уже хотів поставити питання, та зупинився.Тур був дитиною.Можливо, він просто повторював те, що чув від дорослих.Андрій не хотів вкладати у його жести власні припущення.Він лише показав на небо.Потім на землю.І запитально подивився.Тур кивнув.
   Цього було недостатньо.Андрій підвівся.
 — Завтра, — сказав він.
   Тур повторив:
 — Завтра.
   Андрій усміхнувся.Це слово хлопчик уже вимовляв майже правильно.Вони пішли до поселення.
    Дорогою Андрій ще раз подумав про незнайомця.Той міг напасти.Не напав.Міг забрати уламок і тікати.Не приховав його.Міг залишитися й чекати бою.Пішов далі.Отже, принаймні один із трьох не шукав сутички.Але це не означало, що вони безпечні.
   Людина може не хотіти битися й водночас бути готовою зробити все, щоб отримати те, заради чого прийшла.
   Андрій подивився на річку.Троє чужих рухалися вниз за течією.Вони вже знайшли частину уламків.І десь попереду на них чекали інші.А разом із ними — відповідь на питання, чому люди з'явилися тут саме після падіння того, що прийшло з неба.