Розділ 13.Нічне чергування

   Увечері Тар зібрав чоловіків біля вогнища.Андрій одразу зрозумів, що цього разу йдеться не про звичайну розмову. Люди говорили тихо, часто дивилися в бік річки, а жінки раніше, ніж зазвичай, забирали дітей до осель.
   Старший приніс гладку дощечку з дерева, але швидко відклав її. Замість цього взяв палицю й почав креслити на землі.Річка.Поселення.Ліс.Потім кілька коротких рисок.Андрій нахилився ближче.Три короткі риски.Старший показав три пальці.Андрій кивнув.
  — Троє.
 Потім старший провів довгу лінію від поселення вниз, уздовж річки.Андрій простежив її поглядом.
  — Вниз за течією?
Тар кивнув.Андрій повторив жест сам: три пальці, потім довга лінія вниз.Старший погодився.Тепер він намалював те саме трохи далі від поселення.Потім ще далі.На кожному місці — три короткі риски і довга лінія.
  Андрій уважно подивився на Тара.
  — Знаки?
  Тар кивнув.Тепер Андрій зрозумів їхнє призначення.
  Це не були якісь таємничі символи й не складне письмо.Простий спосіб залишити інформацію тому, хто йде слідом.Три короткі риски — троє людей.Довга лінія — куди вони рухаються.Вниз за течією.
  Андрій підвівся.Показав на перший знак.Потім на другий.Потім на третій.Тар кивнув.
  — Вони залишають сліди не тільки ногами, — тихо сказав Андрій українською.
  Ніхто не зрозумів слів, але сенс він уже розумів сам.Троє чужих не просто рухалися річкою.Вони хотіли, щоб хтось міг знайти їхній шлях.
                                                                                     ***
   Цієї ночі в поселенні чергували.Чоловіки розділилися на кілька груп. Одні залишалися біля осель, інші спостерігали за річкою, ще двоє мали стежити за лісом.
   Андрій попросив Тара дозволити йому залишитися біля води.Тар спочатку заперечив.Андрій показав на себе, потім на річку й на вуха.Слухати.Тар зрозумів.Кивнув.Вони сіли під деревом.
   Вогонь залишили далеко позаду, щоб його світло не заважало бачити берег.Ніч була темною.Річка ледве блищала.Андрій слухав.
    Спочатку йому здавалося, що він чує все одразу: воду, вітер, комах, нічних птахів, потріскування гілок.Поступово звуки розділилися.Ось вода б'ється об каміння.Ось вітер проходить крізь траву.Ось десь далеко рухається тварина.А ось цей звук був іншим.Короткий тріск.
    Тар одразу підняв голову.Вони мовчали.Через хвилину звук повторився.Але з іншого боку.Тар показав рукою чекати.Андрій кивнув.Вони залишалися нерухомими.Минуло кілька хвилин.Нічого.
   Тар нарешті розслабив плечі.
  Андрій уже хотів щось сказати, коли на протилежному березі з'явився слабкий рух.Хтось ішов уздовж води.Постать була далеко, але Андрій зміг розгледіти людину.За нею — ще одну.Третю він не побачив.Дві постаті зупинилися біля берега.Одна присіла.Щось підняла із землі.Потім вони рушили далі.
   Андрій торкнув Тара за руку.Показав два пальці.Потім третій.Розвів руками.Тар похитав головою.Він теж бачив лише двох.Але знав, що їх троє.
                                                                                      ***
    Перед світанком Андрій заснув на кілька хвилин.Прокинувся від того, що Тар торкався його плеча.
 Ранкове світло вже почало пробиватися крізь дерева.На землі біля них лежала невелика гілка.Тар показав на неї.Андрій придивився.На корі були вирізані три короткі риски.Поруч — довга риска, що йшла вниз.Андрій провів пальцем по надрізах.
   — Троє. Вниз.
  Тар кивнув.Андрій підняв голову.Десь унизу за течією вони залишили наступний знак.Тепер уже не було сумніву, що чужі пересуваються за певним маршрутом.І якщо знаки повторюються, то шлях можна простежити.
  Андрій подивився на річку.Потім на Тара.Показав униз за течією.Тар довго мовчав.
  Після цього взяв палицю й поставив на землі дві крапки.Поселення.Потім третю.Вниз за течією.Між ними провів лінію.Андрій зрозумів.Вони можуть не чекати, поки чужі самі повернуться.Можна самим піти слідом.Він підняв очі на Тара.Той дивився на нього так само.
   Уперше за весь цей час Андрій відчув, що поселення не лише захищається.  Воно може зробити перший крок.