Розділ 10.Сліди

   Вранці Андрій прокинувся раніше, ніж зазвичай. Усередині поселення було незвично тихо. Не настільки, щоб назвати це тишею перед небезпекою, але достатньо, щоб він звернув увагу.
   Він вийшов назовні й одразу побачив Тара.Той стояв біля краю поселення й дивився в бік лісу.Андрій підійшов ближче.
  — Ліс? — запитав він, показуючи рукою вперед.
  Тар кивнув.Потім показав на землю.Андрій опустив погляд.На вологій землі виднілися сліди.Людські.Не старі. Краї відбитків ще не встигли обсипатися, а в кількох місцях на м'якому ґрунті залишилися чіткі сліди пальців ніг.Тар присів.Провів пальцем уздовж одного відбитка.Потім показав у бік лісу.Андрій зрозумів.Хтось пройшов тут недавно.
  Вони вирушили втрьох: Тар, Андрій і один із мисливців. Тур залишився біля поселення. Коли хлопчик хотів іти за ними, Андрій показав йому на вухо, потім на поселення.Слухай.Будь тут.Тур неохоче кивнув.
  Дорога до лісу проходила між кущами й невеликими відкритими ділянками. Тар ішов попереду, майже не шумлячи. Андрій швидко зрозумів, що той не просто шукає сліди. Він слухав ліс.Птахи.Шурхіт листя.Зламана гілка.Далеко кричала якась тварина.
  Поступово Андрій теж почав відрізняти звичайні звуки від тих, які могли свідчити про присутність людини.
  Через деякий час вони знайшли місце стоянки.Невелике вогнище під деревами.Воно вже згасло, але попіл залишався теплим.Тар присів і торкнувся його пальцями.Потім різко підняв голову.
  Андрій побачив поруч шматок мотузки.Іншої.Не такої, яку використовували в поселенні.Вона була скручена щільніше, а волокна мали інший вигляд.Поруч лежав уламок посудини.Глина була темніша, ніж у місцевих горщиків.Андрій підняв його.Провів пальцем по краю.Тар дивився на нього, не кажучи нічого.
  — Не наші? — запитав Андрій.
  Тар похитав головою.
  Вони рушили далі.Через кілька десятків кроків Андрій помітив ще одну річ.Сліди йшли не прямо.Хтось ішов паралельно їхньому напрямку, приблизно на відстані кількох десятків метрів.Андрій зупинився.Показав Тару.Той присів, розглянув землю і теж завмер. Мисливець поклав руку на спис.
    Вони кілька хвилин стояли нерухомо.Потім із кущів почувся шурхіт.Усі троє одночасно повернулися.Андрій відчув, як напружилися плечі.Між деревами щось промайнуло.Він уже приготувався до появи людини, але з трави вискочив заєць і зник у кущах.Мисливець тихо видихнув.
   Тар щось сказав.Андрій не зрозумів слова, але за інтонацією здогадався, що воно означало щось на кшталт полегшення.Вони повернули назад.Цього разу ліс здавався зовсім іншим.Занадто тихим.Птахи майже не співали.Навіть вітер ніби стих.
  Андрій кілька разів озирнувся, хоча не міг пояснити собі, що саме очікує побачити.Коли до поселення залишалося зовсім небагато, вони почули швидкі кроки.
  Тур.Хлопчик біг їм назустріч.Він спочатку усміхався, але, побачивши обличчя Тара, одразу зупинився.Показав рукою назад.Потім на ліс.Потім підняв три пальці.Андрій насупився.
    -Три?
  Тур кивнув.Тар уже розвертався до поселення.
   Коли вони вийшли на відкриту ділянку, Андрій побачив, що щось змінилося.Жінки забирали дітей до осель.Чоловіки брали списи, луки, сокири.Ніхто не кричав.Саме це й насторожувало найбільше.Усі знали, що робити.
   Андрій підійшов до Тара.
 — Люди? — запитав він.
   Тар кивнув.Потім показав у бік лісу.Андрій подивився туди.Між деревами щось рухалося.Цього разу це була людина.Вона з'явилася лише на мить — темна постать між стовбурами — і одразу зникла.
  Чоловіки підняли зброю.Тар сказав кілька коротких слів.Андрій не зрозумів їх, але зрозумів головне: не йти вперед.Він залишився на місці.
  І саме тоді з боку річки почувся крик.Усі обернулися.Крик повторився.Це був людський голос.Тар різко показав рукою в той бік, потім на людей із списами.
  Андрій уже біг.
  — Андрій!
  Тар схопив його за плече.Андрій зупинився.Показав на річку.Потім на себе.Тар кілька секунд дивився йому в очі.Після цього відпустив.Андрій побіг до води.
   За ним рушили Тар і ще двоє чоловіків.Біля берега вже зібралися люди.У воді, трохи нижче за течією, лежав чоловік.Молодий.Він намагався піднятися, але знову падав.Поруч плавала перевернута корзина.Вода несла кілька шматків глини.Андрій забіг у річку й допоміг витягнути його на берег.На руці була рана.На плечі — довгі подряпини.Чоловік важко дихав, але був при свідомості.
  Тар щось запитував.Поранений відповів.Потім подивився на ліс.І вказав рукою вниз за течією.Андрій простежив за його поглядом.На мокрому піску біля самої води були сліди.Кілька людських слідів.Вони виходили з річки й тягнулися до лісу.Андрій присів.Торкнувся одного відбитка.Свіжий.Він підняв голову.Тар теж це побачив.
   Тепер вони знали напевно: ті, кого вони шукали, були зовсім близько.Але залишалося головне питання — навіщо вони прийшли.