Зоряна повернулася додому в обід.
Дім зустрів її звичною тишею, але тепер вона вже не здавалася такою порожньою, як напередодні.
Вона одразу взялася до роботи: прибрала, навела порядок і повернула все до звичного стану.
Рухи були автоматичними — як і зазвичай.
Увечері повернувся Владислав.
Він коротко окинув поглядом дім, нічого не сказав і пішов вечеряти.
Усе відбувалося так, як завжди.
Після вечері він підвівся і попрямував до бібліотеки.
І лише на мить зупинився.
Він не одразу зрозумів, що саме змінилося.
Але відчув це чітко.
Полегшення.
Незвичне, тихе, майже непомітне.
Тільки тоді він усвідомив: вона знову вдома.
І це чомусь було правильним фактом.
Він нічого не сказав і продовжив шлях до бібліотеки, ніби нічого не сталося.
Але відчуття не зникло.