Ловивши попутку все-таки
Зупинилася машина опустивши скло
За кермом сидів хлопець по ньому було видно що він запізнювався
—Що чекаєш ?! сідай швидше
Дівчина підійшла до машини відчинила двері
і сіла на передне сидіння. Машина рушила з місця
Вона дивилася у вікно а незнайомець дивився на неї бічним поглядом.
—Тобі куди? сказав хлопець
Дівчина повернула голову в його бік
Хлопець був у чорній шкірянці яка була трохи розтібнута сам він був коротко підстрижений, його охайна темноволоса борода підкреслювала риси обличчя .Очі були блакитно- зелені
Між ними зависла коротка пауза
— Мені в медичний університет
—Мені туди ж.. сказав хлопець серйозним тоном
І всю дорогу вони мовчали. Вони прибули до місця відкривши дівчині двері вона поспішила до університету там її вже чекав злий викладач
Він був мабуть не в дусі
Михайло Степанович подивився на неї похмурим поглядом
—Дорогенька перший день в ви уже запізнюєтесь. А де ж ви свого приятеля втратили?
Вона була здивована
— Перепрошую ви про кого? дівчина дивилась на викладача
—Про Бойкова ви ж із ним разом їхали
Не минуло дві хвилини, як тут за нашими спинами був він.
По йому було обличчю можна було сказати що він поспішав , він був злегка захеканий
—Володимир що ж ви запізнюєтесь разом із Дар'єю
Ми обидва подивилась з ним на один одного.Він відвернувся і пішов за викладачем .
А я слідом за ними усю дорогу ми з ним мовчали все же таки між дійшли нашого кабінету.
Відкривши двері можна було побачити таку картину клас шумів хтось кричав, хтось сміявся, хтось сидів осторонь
— Хвилину уваги у вас нові одногрупники..сказав Степан Михайлович
Клас затих вся увага була на нас
— Молодь сідайте де вільні місця
Даша
Я підсіла біля дівчини мабуть вона була чимось засмучена. Я смикнула її за плече
—Все добре?.. сказала я їй
Дівчина витерла сльозу яка текла по її щоці. Тут поспішила мені відповідь
—Та ось з хлопцем розлучилась вчора він мені зрадив з моєю подругою на моєму ж день народженні це був найгірший день народження
Я тільки хотіла її підтримати як тут все перервав нашу розмову викладач
— Соколова і Островська якщо вам тільки цікаві хлопчики, то це не місце для ваших розмов. Можете вийти з аудиторії тільки під кінець четверті не бігайте за мною
— Ідіть до біса.. дівчина піднялась з місця і пішла до дверей зачинивши за собою двері.
Степан Михайлович кричав щось їй в слід
— Соколова у вас не буде заліку
Просидівши пару я пішла в туалет там я побачила її вона сиділа на підвіконні по ній було видно що їй не дуже добре
Все ж таки я її заспокоїла як тоді я узнала її звати Христина їй 17 років
— Якщо так пішло чому б нам не піти до клубу всі зберуться знак знайомства посидимо поговоримо як раз мені потрібно розвіятись .. сказала Христина
Я не довго думаючи а чому б і ні
— Тільки в мене немає що одягнути відповідного.. сказала я
— Ходімо по магазинах, прикуплю собі щось для гардеробу і тобі щось щось підберемо