Там, де обрію немає
без назв
Іван Семенович відчув себе спустошеним. Звичний світ остаточно руйнувався прямо у нього в руках. В голові вирували питання без відповідей, а думка про те, що з ним буде далі, сховалася на самому дні.
- У що ти дійсно віриш? – голос Андрія був наче здалеку.
- Мабуть в те, що Бог є.
- Це добре. Точка відліку. А система координат добудується.
- У сенсі?
- Простіше пояснити як побудований світ на тих поняттях, які відомі.
- Все ще не розумію.
- Давай розберем, що таке Бог.
- Це як?
- Він, як ти кажеш, усюди?
- Так.
- Він як що? Ну, його можна помацати?
- Та ну, як?
- Добре, може побачити?
- Не думаю.
- А відчути?
- Хм… Мабуть, це можливо.
- Тепер згадай, що я тобі казав про енергію та інформацію.
Тут Іван трохи закляк. Щось починало складатися у загальний малюнок світу, але невиразно і несформульовано.
- Ти хочеш сказати, що оця, що ти казав, енергія та інформація то… - чоловік намагався скласти думки до купи.
- Так, це і є те, що багато людей називають Богом. І у багатьох віруваннях про це прямо йдеться. У твоєму також. Все що є, це частка Божа. Так тобі зрозуміло? Ти теж Його частка. І те, що ти бачиш навколо.
- То ти існуєш?
- О! Бінго! Йдемо до іншого рівня!
#1532 в Містика/Жахи
#4785 в Фентезі
Відредаговано: 24.10.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
