- Слухай – продовжив Андрій – давай я буду розповідати, а якщо ти щось згадаєш, або здаватиметься знайомим, одразу скажеш мені. Так?
Іван кивнув головою, та хіба у нього був інший вибір? Тож Андрій продовжив:
- Так от. З чого ж почати… Ти фізику у школі вчив?
- Ну, так, давно було.
- З чого складається світ?
- Ну, там, з молекул, а ті з атомів, здається…
- Добре, атом це що?
- Там ядро є, а кругом нього електрони… А до чого це?
- Загалом десь так. От тільки між ядром та електронами відстань як між яблуком у твоєму садку на дачі та штучним супутником Землі. А що всередині?
- Хм… Не знаю, не замислювався.
- Та отож. Увесь матеріальний світ, який ті бачив, складається з отакої пустоти.
- Так я ж його бачу!
- То швидкість обертів тих електронів навколо ядра, частота. Пригадуєш, у дитинстві розкручували мотузку, на якій щось зав’язано, и здавалося що це суцільне коло. А от що ж їх рухає?
- Я не думав про це.
- Дарма. Енергія.
- Яка? А звідки ж вона береться?
- Закон збереження енергії вчили?
- Ну, так.
- Так от, увесь світ є енергією.
- Е… Тобто?
- Будь що у світі, що ти можеш помацати, відчути, побачити, навіть намислити, все є енергією.
- Уф… А… Як це, хто є її тоді рухає? Вона що, отак сама по собі?
- Отут ні. Рухає інформація.
- Це таке наче флешка?
- Те, про що ти кажеш, це носій. Ти теж носій, і будь що теж носій енергії та інформації.
- Не зрозумів.
- Все, що існує, це енергія запакована в інформацію.