1. Початок

Крики за дверима ставали все голоснішими. Дівчину охопив страх, але вона не могла залишитися осторонь. 

–Ах ти, тупа стерво! –кинув батько та замахнувся на матір, але вибігши з-за дверей дівчина стала між ними, готуючись прийняти удар на себе. Рука чоловіка застигла в повітрі.

–Ха Йон, що ти робиш?! –суворо сказав він, –Хутко йди у свою кімнату!

–Ні! –Ха Йон випрямилася, гордо глянула в очі батьку, і стискаючи кулаки, викрикнула перше, що спало на думку: –Перестань кричати на маму!

–Трясця...–чоловік закотив очі та опустив руку. –Не змушуй мене застосовувати силу, і йди звідси.

–Любий, вона вже йде, –промовила мати, ніжно торкнувшись руки доньки, –Ха Йон, тобі краще піти...

–Я нікуди не піду, поки ви не припините!

Дівчина намагалась говорити впевнено, але іноді голос выдавав її хвилювання і страх. Вона з дитинства пам'ятала, як тато приходив додому п'яний та злився на маму. Вона ніколи не втручалася в їх сварки, а він її не чіпав, але сьогодні щось змінилося. 

Настала тиша, яка тривала недовго. Батько боляче схопив її за руку й потягнув за собою. 

–Ай, відпусти! –сказала Ха Йон, намагаючись вирватись.

Чоловік жорстко завів її в кімнату і повернув обличчям до себе. –Наступного разу я не стану з тобою церемонитися!

Він відпустив її та захлопнув двері прямо перед обличчям, залишивши її наодинці з своїми думками. Ха Йон тяжко дихала, а серце билося з шаленою швидкістю. Раніше він ніколи не кричав на неї. Вона завжди була слухняною, сиділа у кімнати й намагалася ігнорувати крики. 

Ха  Йон потерла вже червоне зап'ястя й спробувала заспокоїтись.

–Що на мене найшло? 

Їй не давали спокою думки, що вона могла тільки погіршити ситуацію і зіпсувати ставлення до себе. За дверима пролунав крик. Вона здригнулася і прийшовши до тями, згадала, що їй завтра рано вставати. Змушуючи себе, вона заснула, накрившись ковдрою з головою.

***

Зранку швидко привела себе до ладу, одягла шкільну форму, зібрала портфель. Тихо відчинила двері кімнати, щоб непомітно пройти до виходу, але за кухонним столом побачила засмучену  мати, яка, піднявши на неї погляд, усміхнулася. 

–Доброго ранку, як спала? Я приготувала тобі їжу в школу. –сказала, встаючи і піднімаючи зі столу невеликий пакет. –Візьми з собою. 

–Доброго ранку, мам. Добре. –Ха Йон підійшла ближче і взяла з її рук пакет усміхнувшись, ніби нічого не трапилось вчора, –Дякую!

Поцілувавши на прощання, дівчина поспішила до школи. 

Йдучи вулицею, вона відчувала, як хочеться повернутися додому й усе виправити...або просто зникнути. Але, як завжди, натягнула маску веселої та чуйної дівчини - і крок за кроком розчинялась у ранковій юрбі школярів.

***

У школі Ха Йон вважалася частиною компанії тих самих "крутих" і "багатих" дівчат. 

Коли вона зайшла в клас, одразу пройшла до свого місця - третя парта в середньому ряду. Не встигла сісти, як нахилилася одна з подруг.

–Привіт, Ха Йон! –натягнуто посміхнулася та. –Ти ж зробила дз на сьогодні? Дай списати.

–Привіт. Так, зараз, –кивнула Ха Йон, дістаючи підручники й зошити з портфеля. Знайшла потрібний зошит і простягнула його. –Тільки не списуй один в один...

–Та-ак, я знаю! –подруга вирвала зошит. –Ти не проти, якщо я дам іншим дівчатам теж?

Вона надула губки, подруги поруч повторили цей жест.

–Ну...добре, –трохи усміхнувшись, промовила Ха Йон. 

–Ось і чудово! –підморгнула та.

–Ти в нас сама добра, –додала друга подруга, –Завжди нас виручаєш! Ти просто золото, чесно.

Ха Йон невпевнено посміхнулась у відповідь і повернулася до дошки. Десь в середині вона відчувала себе використаною, але не могла - або не вміла - сказати "ні". У цей момент думки прервав скрип відкривання дверей.

До класу увійшов вчитель. За ним - незнайомий світловолосий хлопець із непохитним виразом обличчя. Він ішов упевнено, ніби йому байдуже, що про нього подумають інші. 

–Отже, діти, –почав вчитель, оглядаючи клас, –у нас новенький. Теперь він буде вчитися разом з вами, –глянув на нового учня і майже одразу перевів погляд назад. –Представся, будь ласка. 

–Пак Джи Хьон, –кинув той, нудьгуючи дивлячись на клас своїми глибокими зеленими очима. 

Деякі дівчата почали захоплено перешіптуватися про його красу. 

–М...Гаразд! –вчитель плеснув у долоні. –Будьте до нього добрі та прийміть у колектив, –кивнув у бік пустої парти, звертаючись до Джи Хьона. –Сідай за останню парту. 

Поки новенький повільно йшов на своє місце, клас наповниться цікавими поглядами та шепотом. Гул прервав гучний голос вчителя:

–Познайомитися на перерві, а зараз давайте розпочнемо урок...