Розділ 17

Ярослав.

Коли я віз Яну додому з лікарні, вона здавалася виснаженою.
Знову прокинулося почуття провини. Як я міг не помічати її втому? Про що взагалі думав?
Я пообіцяв собі все виправити. Почати вирішив хоча б з малого.
Ми зайшли в квартиру. Я допоміг Яні зняти піджак, ненароком торкнувся її шкіри — і мене повело. Повільно видихнув.
Тієї ж миті нагадав собі, що їй зараз потрібен відпочинок.
— Іди в ліжко, — сказав я трохи різкіше, ніж хотів.
Одразу зрозумів, наскільки двозначно це прозвучало, і мимоволі посміхнувся.
Але остаточно мене вибила з рівноваги реакція Яни.
Вона більше не виглядала наляканою чи закритою. Лише з якоюсь цікавістю дивилася на мене. Потім погляд повільно ковзнув до моїх губ.
Я не стримався. Наблизився й поцілував.
І я знову згадав, що їй потрібно поїсти й відпочити.
— Іди в ліжко, Яно. Я спущуся і заберу доставку. — лише зараз згадав про замовлення.
Повернувся з їжею, ще раз попросив дотримуватися рекомендацій лікаря й пішов.
Бо якщо не піду зараз, не знаю, чим усе може закінчитися.
Мій самоконтроль не залізний.
У мене ще було багато справ, але думками я постійно повертався до Яни.
До того, скільки всього вона робила. Мовчки. Терпляче.

Поговорив з Максом, попередив, що він може вилетіти з роботи. Якщо не зрозуміє — сам буде винен.

Помітив, що без неї на роботі завал, подзвонив батьку і той прислав свого працівника — Богдана. Він швидко влився в справи і допомагав мені як міг.

Також знайшов секретаря — Зінаїду. П’ятдесят років, тридцятирічний досвід. Підійшла ідеально, одразу взялась до справ.

Якщо Яна ревнива, то Зінаїда навряд чи стане приводом. Ловлю себе на думці, що мені були б приємні сцени ревнощів Яни, хоча це дуже важко уявити. Але я добре уявляю нас разом. Якщо вона цього захоче.

Наступні два тижні минули в роботі: зустрічаюся з партнерами, підписуємо договори.

Попри завантаженість часто думаю про неї. Щоб не турбувати, щодня телефоную в лікарню, дізнаюся, що стан Яни покращується.

Коли мені повідомили, що її лікарняний закінчився, вирішив провідати і сказати, щоб не поспішала виходити на роботу. Їй потрібен відпочинок. А ще дуже хотів її побачити.

Вона відчинила двері і я завис. В одному халаті. Волосся розпущене, ледь вогке...

– Як ти? — запитую і проходжу повз. Якщо зупинюся, то не стримаюся. Загребу її в обійми й вдихну її запах.

На кухні розкладаю пакети, бачу багато фруктів, яких вона не торкалась

– Ти їла?

– Так, босе! — з ноткою насмішки звучить її голос.

Дивлюсь на неї — посміхається. Красива.

– Ви всіх своїх співробітників так контролюєте?

– Ні. Лише тих, хто непритомніє на роботі.

Яна ніяково мені дякує. Було б за що.

– Це дрібниці, – відповідаю.
Подумав, що хотів купити квіти, але згадав про букет Макса, який Яна розмазала по лобовому склі свого авто.
– Вибач. Квіти не приніс. Здається, вони у тебе не в пошані.
Яна посміхнулася.
Я теж.
І на мить забув, що взагалі хотів сказати далі.
Вона дивилася на мене зовсім інакше. Спокійно, відкрито. І я теж не міг відвести від неї погляду. 
Між нами повисла дивна тиша. Незручна мала б бути. Але не була.

В якийсь момент Яна запитала:

– Як в офісі справи? Хтось допомагає?

– Не переймайся цим. Батько прислав свого колишнього помічника. Секретаря теж знайшли.

– Ясно. А я все сподівалась, що офіс поглинув смуток і хаос.

Жартує. І ця посмішка... Флірт?

Сам не помічаю, як роблю крок до неї.

– Смуток поглинув. Бо я скучив.

– Що? – Дивиться на мене своїми зеленими очима, кліпає.

– Скучив – повторюю.

– З яких пір Ви почали скучати за людиною, до якої раніше не проявляли жодного інтересу?

Не проявляв. А мав би. Як би я хотів, щоб це був докір від неї.

Не стримуюсь, торкаюсь її шиї, волосся. Яна не робить спроби припинити це, лише не зводить з мене погляду.

– Не проявляв інтересу, бо не хотів лякати ще більше. – відповідаю. – Ти мене боїшся, Яно?

– Ні. – Яна прикриває очі від мого дотику і ледь чутно зітхає.

Притискаю її до себе. Яка вона прекрасна.

Лише на мить завмираю, а потім цілую її.

Коли Яна обнімає мене за плечі, беру на руки і несу в спальню.

Цього разу не зупиняюсь. Я і не зміг би.

Це був один із кращих днів у моєму житті.

І одна з найкращих ночей.