Розділ 13

Офіс

День коли Яр забрав Яну з лікарні.

Максим Сумський.

Макс ішов коридором, не поспішаючи, як завжди впевнений у тому, що простір належить йому. На ходу він поправив манжет сорочки і пригладив волосся, після чого підняв погляд і коротко посміхнувся двом жінкам, що проходили повз. Вони одразу пожвавішали, захіхікали між собою, і це було настільки передбачувано, що навіть нудно.

Інша справа Яна. Вона одразу пробудила бажання, але з нею було складніше. Її захотілося підкорити. Довелося згадати, що там люблять жінки, навіть букет купив, на капоті її машини розклав.

Як бовдур.

А вона не оцінила. Принизила перед Яром.

Спогад про цей момент змусив Макса трохи скривитися. Адже він був тим самим золотим хлопчиком заможних батьків, якому все давалося легко: гроші, жінки, статус.

Останнім часом йому не щастило. Сварка з батьком — власником консалтингової фірми, — стала причиною звільнення і блокування рахунків. Довелося принижуватися, проситися на роботу до друга, з яким колись вчився — Вишенського.

Максим вирішив, що роботу він може легко поєднувати з розвагами. Фінансове питання було вирішено — в Ін-буді йому гарно платили. Він знову легко відбувся і майже забув про свої проблеми. А потім ще одна невдача через цю Яну.

Макс не звик до складнощів чи опору. Тому в цій ситуації не міг зрозуміти, як себе поводити, щоб добитися свого.

Чи варта вона цього взагалі. Якась занадто проблемна.
Макс лише встиг сісти в своє крісло, як двері кабінету відчинилися і зайшов Вишенський.
— О, привіт, Яре. Як справи?

— Ти погрожував Яні?

— Кому?

— Комедію не ламай. Відповідай на питання. Вона потрапила в лікарню після вашої розмови.

— Про лікарню я нічого не знав. Ну, поговорили. Не корчила б з себе незайманку, все б нормально було.

Яр підходить ближче, так що Максу доводиться встати з крісла
— Щоб я тебе більше біля неї не бачив. Ясно? Інакше голову тобі знесу.

— Та добре-добре. Ніяк не можу зрозуміти, чого ти бикуєш, Яр? Не забагато баб собі привласнюєш? У тебе і так проблеми...

— Подумай про свої проблеми, Максе, якщо мені раптом спаде на думку тебе звільнити.

Пауза

— Ти серйозно зараз?

— Абсолютно.

— Через якусь дівку готовий друга кинути?

— Я тебе попередив. Справами займися нарешті. Мені не потрібен срач у відділі. Зрозумів?

І вийшов.

Максим знову опустився в крісло, голосно видихнувши, послаблюючи краватку. Яр майже ніколи не виходив з себе і ніколи не кидався порожніми погрозами. Лише один раз Макс бачив Яра злим, коли вони були студентами, і хтось образив якусь дівчину в клубі... Краще це не згадувати.

На зміну розгубленості прийшла злість.

Як же бісить залежати від когось. То його батько диктував умови, то Яр поводиться як батько. Контроль, нотації, вказівки, виховні бесіди.

Тепер Яр взагалі зірвався, погрожує звільненням. Через кого? Ту фригідну сучку?

Чи може для Яра вона не така? Чи не тому ламалася, що з босом спить?

Макс різко встав і попрямував на вихід

До біса роботу. Потрібно випити.

Зайшовши в ліфт, не одразу помітив дівчину, що там стояла, і зачепив її, від чого вона зойкнула і тихо сказала:

— Максиме Віталійовичу, обережно!

Повернувшись, він побачив симпатичну білявку, провів поглядом згори вниз. Фігурка що треба. На раз зійде.

Дівчина зніяковіла і посміхнулася.

— Рибко, що ти робиш сьогодні ввечері?