Розділ 28 - Ранок, вінки та фотосесія

Ранок розпочався не зі співу пташок, а з дикого вереску, який миттєво змусив прокинутися весь табір. Із наметів почали висуватися заспані й розгублені голови. Як виявилося, хтось із хлопців вирішив «освіжити» Стаса і вилив на нього цілий кухоль холодної води. Стас, який неабияк любив комфорт, відразу закричав на весь ліс, обіцяючи «солодке життя» ініціатору розіграшу.
Поки вчителі намагалися заспокоїти розлюченого Стаса, Аліса, вже повністю бадьора, підійшла до тих, хто уже зібрався біля вогнища.
- Ну що хлопці, комарі вас вночі не покусали? - запитала Аліса з посмішкою.
-Та ні, але один «комар» все ж таки був, - пробурчав Рома, протираючи очі. - Хоча це скоріше не комар, а справжній трактор. Артем хропів так, що я ледь заснув. Не думав, що він і вночі любить діставати людей.
Після сніданку Єва сиділа трохи осторонь біля намету і зосереджено малювала у своєму скетчбуці, ловлячи промені сонця. Аліса ж, згадавши про свої плани на ідеальний контент, вмовила Діму стати її фотографом і тепер позувала скрізь, де тільки можна.
- Єво, давай до нас, - гукнула вона подругу. – Зробимо спільних фото.
Єва відклала скетчбук і підійшла до Аліси. Озирнувшись навколо, вона помітила квітучу галявину з кульбабками.
-Алісо, а ти вмієш плести вінки? - запитала вона, торкаючись жовтих голівок квітів.
-Колись пробувала, але у мене постійно все розпадається, - зізналася Аліса.
-Давай я тебе навчу. Назбирай букет із кульбабок. Тільки обирай квіти з найдовшими стеблами.
Дівчата вмостилися на траві й взялися за плетиво. Робота була копіткою, але заспокійливою. З третьої спроби в Аліси нарешті вийшло сплести чудовий, пишний вінок. Єва ж поруч уже доплітала третій - витонченіший і ніжніший. 
Аліса приміряла свій витвір і в неї в голові з’явився план.
-Єво, у мене ідея. Давай хлопців пофотографуємо у вінках. Це буде легендарно!
-Думаєш вони погодяться? -  з сумнівом запитала Єва, дивлячись на хлопців, що саме щось обговорювали неподалік.
-Мусять, - мовила Аліса і вигукнула: - Ромо, Дімо, ходіть но сюди.
Хлопці, почувши заклик, підійшли до них.
-О, віночки плетете? – поцікавився Рома, розглядаючи квіти.
-Так, - відповіла Єва з теплою посмішкою.
-Навіщо нас кликали? – запитав Діма. – Що Алісо, знову потрібно побути вам фотографом?
-Ні, тепер у вас інша місія, - Аліса хитро підморгнула і простягнула їм вінки.  - Одягайте, будемо зараз фотографуватися.
Рома на мить завмер, перевів погляд з вінка на Алісу, а потім на Діму.

. Діма витріщився на квітковий виріб.
-Ну, знаєш, це якось... - почав Діма, але під натиском сяючих очей дівчат відступив.
-Давай, Дімо, - засміявся Рома, першим натягуючи вінок собі на голову. - Заради такого кадру можна і пожертвувати іміджем «суворого хлопця».
Діма, побачивши Рому з кульбабками на голові, не витримав і розсміявся. Він теж одягнув вінок, і вже за секунду Аліса з ентузіазмом почала робити знімки.
-Виглядає неймовірно! - вигукнула Аліса, дивлячись на екран телефона. –Слухайте, а давайте зробимо ще пару кадрів прямо біля води? Там, де берег каменистий, виглядає дуже епічно, - запропонувала вона, вже прямуючи до озера.
Вона впевнено крокувала по великих плоских каменях, що заходили у воду, але один із них виявився підступно слизьким від моху. Аліса на мить втратила рівновагу, змахнула руками, намагаючись вхопитися за повітря, і з гучним сплеском полетіла прямо у воду.
Єва, яка йшла за нею, миттєво присіла на березі й подала їй руку, щоб допомогти встати. Але Аліса різко смикнула подругу за руку, намагаючись видертися на камінь. Вона не розрахувала сили, і через мить Єва втратила рівновагу, полетіла вперед, і в результаті вони обоє опинилися у воді.
Хлопці на березі завмерли, а потім вибухнули реготом. Сидячи у воді, дівчата від душі сміялися.
-Ну й ти даєш, - сказала Єва.
-Освіжитися не завадить, - мовила Аліса, витираючи обличчя і теж весело сміючись. - Ось тільки я не подумала, що тепер доведеться бути мокрими.
- То нічого, у мене є запасний одяг, - заспокоїла її Єва.
Рома, нарешті переставши реготати, швидко підскочив до свого намету, схопив великий сухий рушник і підбіг до самого краю кам'янистого берега.
-Ну що ви там, лісові «моржі»? Допомога потрібна? - запитав він, простягаючи Єві руку.
- Потрібна, - мовила Єва. 
Рома одним легким, упевненим рухом допоміг Єві вибратися на сухий камінь і відразу ж накинув на її тремтячі плечі м'який рушник.
-Дякую, - зніяковіло посміхнулася Єва.
-Та нема за що. Давайте бігом переодягатися, поки не підхопили застуду в нашому першому поході, - скомандував Рома. В цей час Діма допомагав вибратися із води Алісі, яка все ще продовжувала зі сміхом перевіряти чи вцілів її телефон.