Розділ 23 - Свято весни

За шкільною традицією, актову залу до великих свят завжди прикрашали старшокласники. Цього разу почесна місія випала 10-А. Атмосфера панувала метушлива, але весела: дівчата розвішували ніжні паперові квіти та весняні гірлянди, а хлопці, озброївшись драбинами, закріплювали важкі декорації під стелею. Робота йшла злагоджено, поки на сцені не з'явився їхній однокласник Артем. Натхненний весняним сонцем, він вирішив всіх вразити.
-Увага! Зараз ви побачите супертрюк! - вигукнув він і крутанув сальто назад.
Але замість епічного приземлення стався епічний крах. Артем врізався у центральну декорацію, яка з гуркотом завалилася, ледь не збивши Діму з драбини.
-Артеме, ти що, законів гравітації зовсім не вчив?! - крикнув Діма, дивом втримавшись на висоті.
-Я... я просто хотів додати шоу, - мовив винуватець, заплутавшись у шторах.
Дівчата відразу накинулися на Артема, і почали кричати на нього за зруйновану роботу. Але на цьому пригоди дня не скінчилися.
У залі з’явився Стас. Проходячи повз сцену зі своїм незмінним єхидним виразом обличчя, він «випадково» зачепив ліктем велику пластикову банку з золотистими блискітками, яку дівчата приготували для плакатів. Сяюча хмара пилу здійнялася в повітря і осіла  на волоссі Роми та плечах Діми.
- Стас! - вигукнув Рома, стиснувши кулаки, а його очі недобре блиснули. Боксерські рефлекси вимагали пояснити однокласнику правила поведінки, але він стримався. - Ти сюди прийшов допомогти чи просто заважати під ногами?
- Ой, вибачте, «зірки» попсцени, я не хотів, - фальшиво посміхнувся Стас, навіть не думаючи піднімати банку. - Зате тепер ви виглядаєте дуже... святково. Під колір весни.
Діма, струшуючи блискітки з одягу, спокійно подивився на нього зверху донизу:
- Стасе, якщо твоєму сірому життю не вистачає яскравих барв, ми можемо поділитися. Але краще йди тренуй координацію, бо з таким рівнем незграбності ти скоро сам у цих блискітках потонеш.
Стас незадоволено буркнув щось собі під ніс і швидко ретирувався за двері, поки Рома не зробив крок назустріч.
-Алісо, подай, будь ласка, пляшку води, - попросив Діма, спускаючись на одну сходинку нижче і мружачись від блискіток.
- Лови! - вигукнула Аліса, яка якраз відчитувала Артема і діяла на емоціях. Вона крутнулася і чітким пасом кинула важку пластикову пляшку в бік Діми.
Та Діма не встиг вчасно зреагувати. Наступної миті він відчув, як пляшка боляче прилетіла йому прямо в лоб.
- Ай! - Діма схопився за голову. - Алісо, я ж попросив подати, а не кидати! Попереджати треба, у мене тут не бейсбольний матч!
- Ой, Дімо! - Аліса миттєво підскочила до нього, винувато дивлячись. - Я ж не навмисно! Пробач, будь ласка... Я думала, ти дивишся і зловиш на льоту. Сильно болить? Покажи!
Діма обережно потер чоло, де вже починав рожевіти майбутній синець, і, зітхнувши, подивився на перелякану подругу. Поруч Рома вже щосили стримував регіт, прикриваючи рот засипаною золотом рукою.
-Жити буду, - пробурмотів Діма, нарешті посміхнувшись.

Наступного дня, в цій самій, але уже прикрашеній залі, зібралися учні та вчителі. Прозвучала музика. Свято весни розпочалося. Взяти участь мали і частина учнів 10-А класу. Та поки їхня черга не настала вони стояли за кулісами і тихо, але жваво вели обговорення.
- Добре, що Стас зараз сидить у залі. А то точно вже щось вчудив би, - мовила Аліса, обережно визираючи крізь щілину завіси на заповнені глядацькі ряди. 
- Сподіваюся, ті кріплення під стелею тримаються міцно, - Діма з пересторогою подивився вгору, де над сценою висіла величезна конструкція з написом “Свято Весни”.
- Та все нормально, я перевіряв... двічі, - пробурмотів Артем. Щоб змінити тему і зняти напругу, він загадково посміхнувся і витяг з великої коробки з реквізитом пластиковий контейнер. - Короче, народ, дивіться, що в мене є. Тістечка з полуничним кремом. Для підзарядки мізків перед виходом.
- Оце я розумію - турбота! - зрадів Рома. Він першим підхопив тістечко.
- Артеме. Якщо це твій спосіб відкупитися за вчорашню витівку, то план працює. Реально смачно, - промовив Діма.
До них підійшов староста класу Влад:
- Так, одинадцятикласники вже показують свій танець! Ще близько п’яти хвилин, а далі наш вихід. Шикуйтеся! 
- Єво, тримай і ти, - Артем проігнорував слова Влада і простягнув контейнер дівчині, але та лише суворо похитала головою.
- Ви нормальні? Нам виходити через кілька хвилин. Ромо, обережно, у тебе крем зараз упаде на...
Не встигла вона договорити, як величезна рожева краля зрадницьки впала на білосніжну блузку Аліси.
- Ромо! Ти що накоїв? - зашипіла Аліса.
- Ой, пробач. Я не навмисно, - мовив Рома, хоч сам ледь стримував сміх, дивлячись на реакцію Аліси.
- Ах так? Отримуй весняний привіт! - не витримала Аліса і, піддавшись імпульсу, відщипнула шматок тістечка і запустила прямо в Рому.
Крем чітко прилетів Ромі прямо на щоку. Він округлив очі, схопив залишки десерту і кинув у відповідь. Артем же, перечепившись через ногу Влада, розтягнувся на підлозі, а тістечко, яке він тримав у руках полетіло в повітрі дугою. І приземлилося прямо на костюм Софії Степанівни, яка щойно увійшла з-за завіси, щоб перевірити обстановку.
За кулісами повисла оглушлива тиша. Хлопці вмить застигли мов статуї. Аліса закрила рот долонею. Єва відразу зреагувала і протягнула вчительці вологу серветку. Софія Степанівна акуратно витерла залишки крему і абсолютно спокійним, але крижаним голосом вимовила:
- Десятий “А”. Я бачу, творча атмосфера у вас просто... вирує. Через кілька хвилин ваш виступ. Негайно привели себе у належний вигляд. Щоб на сцені чудово виступали. І без витівок.
- Добре, - в один голос промовив 10-А.
Свято нарешті завершилося. Попри події, які відбулися за кулісами, виступ 10-А класу пройшов блискуче - Аліса сховала пляму за піджаком, Рома імпровізував на ходу, та й інші однокласники трималися як справжні професіонали. Проте відразу пілся фіналу свята, Софія Степанівна суворо наказала всьому класу зібратися в кабінеті. Поки всі підіймалися сходами, та частина однокласників, які не приймали участі у виступі, встигли дізнатися, що сталося за кулісами.
- Шкода, я цього не бачив, - мовив Стас Артему, коли той розповів про те, що сталося.
- Хто приніс тістечка? - суворо запитала вчителька, як тільки всі присіли за парти.
- Артем, - випалив Влад.
Артем повільно підвівся з-за парти, винувато опустивши очі.
- Так, це був я, - промовив він, - але я не думав, що все так обернеться, пробачте.
- Незважаючи на те, що було, - голос вчительки пом’якшився, - ви сьогодні виступили просто чудово. Директорка окремо відзначила ваш виступ. Але чергування в класі на наступний тиждень тобі Артеме не оминути. Що ж, не буду вас затримувати. Гарних вихідних.