Розділ 21 - Час для святкування

До кінця зими залишилося менше двох тижнів. А вже за кілька днів у Діми мав бути день народження - серйозна дата, шістнадцятиріччя. Тому Аліса, Єва, Рома і Тимур, який спеціально приїхав, щоб привітати свого кузена, зібралися у затишному кафе. Вони палко обговорювали, як організувати для іменинника неймовірний сюрприз. Святкування планували влаштувати вдома у Діми, поки той нічого не підозрює. 
-Хлопці, ви вже вирішили, що подаруєте Дімі? – запитала Аліса.
-Звичайно, - мовив Тимур, - ми з Ромою переписувалися і вирішили подарити нові струни та чехол для його гітари.
-Чудово, а я з Євою подаруємо квиток на виступ його улюбленого гурту. Аліна, до речі, має спекти торт. Я уже домовилася з нею про те, коли саме ми прийдемо прикрасити будинок. Так, що будьте готові на дванадцяту годину у суботу бути біля його під'їзду. Аліна говорила, що батьки мають його повезти в одне місце за сюрпризом, а через пару годин вони повернуться, так що ми маємо все встигнути. Аліна буде з нами, допомагатиме. Я з нею все обговорила, і з його батьками теж, вони не проти нашої ідеї. 
-Тепер головне, щоб протягом цих трьох днів Діма ні про що не дізнався, - мовив Тимур. - Так що Ромо, тримай язик за зубами.
-Та про що ти? Звісно я йому нічого не скажу. Дивіться, щоб ви самі не проговорилися.
Субота видалася сонячною, хоча мороз все ще кусав за щоки. Рівно о дванадцятій компанія була в зборі. Аліна, хитро посміхаючись, відчинила двері квартири.
-Швидше, заходьте! У нас обмаль часу! - сказала вона.
Робота закипіла. Аліса та Єва взялися за декор: вони розвішували гірлянди з фотографіями, де були закарбовані їхні спільні спогади. 
Тимур і Рома надували величезні сріблясті кульки у формі цифр 16, а також блакитні та темно сині для декору. Рома так завзято дув, що одна кулька з гучним тріском лопнула, змусивши всіх підстрибнути від несподіванки. Потім вони почепили на видному місці вивіску «З днем народження!».
Аліна винесла з кухні свій шедевр - двоярусний торт, прикрашений шоколадними нотами та маленькою гітарою з мастики.
-Він ідеальний! - захоплено мовила Єва.
-Аліна, тобі точно треба було в кулінарний йти, а не в педагогічний, - додала Аліса. - Виглядає неймовірно апетитно. Впевнена, що цей торт такий же апетитний на смак, як і на вигляд.
-Дякую. Випічка – це просто моє хобі, - посміхнувшись, мовила Аліна. 
За десять хвилин до приїзду Діми світло в квартирі вимкнули. Друзі причаїлися у вітальні. Серце кожного калатало від передчуття. Почувся звук повороту ключа в замку, тихі голоси батьків і спокійний бас Діми.
-Це був крутий подарунок, тату, але я справді не очікував, що ми поїдемо в музичний магазин так рано... - голос Діми наблизився до вітальні.
Діма увійшов до кімнати, і коли спалахнуло світло, вигук «З днем народження!» змусив його здригнутися від несподіванки.
-Ви... ви серйозно? - Діма стояв посеред кімнати, засипаний конфеті, і виглядав приємно здивованим і щасливим. 
- А ти думав, ми забудемо? - Аліса підійшла перша до нього і плеснула по полечу. Рома з Тимуром підійшли наступними. 
- Тримай, - мовили вони одночасно, простягаючи подарунок.
Діма розгорнув чохол і побачив професійні струни. Він провів пальцями по них, оцінюючи якість. Тимур додав:
-Там ще медіатори в кишеньці, з різною товщиною, як ти любиш.
Аліса та Єва простягнули свій конверт. Коли Діма побачив квитки на концерт, він просто замовк на кілька секунд.
- Це ж... це ж уже через пару тижнів. Я навіть не мріяв туди потрапити, - тихо сказав він.
-Мрії мають збуватися, - м'яко мовила Єва.

-Цей торт також для тебе, - промовила Аліна.

-Дякую, сеструхо. 
Свято перейшло в активну фазу. Батьки Діми, задоволені сюрпризом, залишили молодь наодинці, попередньо виставивши на стіл закуски. Аліна розрізала торт, і кожен шматочок супроводжувався якоюсь веселою історією.
Пізніше, коли емоції трохи вляглися, Діма дістав гітару. Встановивши нові струни, він почав грати. Мелодія була тихою, джазовою - у Діминому стилі. 
Вечір закінчився теплими розмовами на кухні. Вони обговорювали все. Рома, зазвичай гучний, сидів тихо, слухаючи Діму, і в цій тиші відчувалася справжня чоловіча дружба, яка зародилася водночас і несподівано, і повільно.
Коли друзі почали збиратися додому, Діма затримав їх у дверях.
-Слухайте... дякую вам. Справді. Це найкращий день народження в моєму житті.
Вони розійшлися по домівках, залишаючи в кімнаті аромат шоколадного торта, блиск конфеті на килимі та відчуття того, що ця весна принесе нові зміни та пригоди у їхньому житті.