Розділ 12 - Тріумф у піцерії та зимові плани

З того часу як роздали теми проєктів минуло достатньо часу. І за цей період сталася не одна подія. І ось настав той самий день, коли потрібно було здавати проєкти. Напередодні ввечері Єва, Аліса, Діма і Рома востаннє зібралися у Діми вдома, щоб перевірити ідеальність своєї роботи. Тепер же четвірка стояла біля одного з вікон у коридорі і розмовляли:
-Наступний історія, - мовила Аліса. – Готові до нашого блискавичного виступу?
-Звісно, - відповів Рома.
-Наш проєкт буде один з найкращих, - доповнила Єва.
-Головне, що б все пройшло по плану, - і своє вставив Діма.
-Навіть, якщо щось піде не за планом, хвилюватися немає чого, - сказав Рома.
-Тобі може і немає чого, але я хочу, щоб все пройшло як найкраще.
-Ти ще в чомусь сумніваєшся? – запитала Аліса. – Ми так довго і старанно готувалися. 
-Саме так, - підтримала Єва. – Так що зробімо це і покінчим з цим.
-Ти взагалі сьогодні спав? – запитав з усмішкою Рома, поглянувши на Діму.
-Звісно. А що не видно?
-По тобі і не скажеш. 
-Ти флешку взяв? – в свою чергу запитав Діма. – Бачу дівчата, ватман принесли. А ось флешку ти вирішив взяти на себе. Вона хоч у тебе? 
-Ще питаєш… звичайно.
-Діставай.
Рома розкрив свій рюкзак і почав старанно шукати флешку.
-Що ти її так довго шукаєш? – з нетерпінням мовив Діма.
-Щось її тут немає, - мовив Рома.
-Як немає? – похолов Діма. – Я ж не для того її тобі дав, щоб ти її забув взяти, а ще гірше - загубив. Знав би, не довірив тобі.
-Та заспокойся, - зі сміхом і голосі мовив Рома, - все є. Я згадав. Флешка не у рюкзаку, а у кишені.
І з цими словами Рома потягнувся у кишеню своїх джинсів, діставши звідти флешку.
-Фух, а я вже подумав… - полегшено зітхнув Діма.
-Ви готові? – запитала Аліса. – До уроку лише п'ять хвилин. Йдемо у клас, підготуємося.
І вони направилися у кабінет історії.
Урок розпочався. Рома демонстрував презентацію. Коли Аліса і Єва розгорнули ватман з неймовірним оформленням, по класу пройшов гомін захоплення. Діма почав доповідь, яку потім підхопили й інші представники проєкту. Учні з цікавістю слухали. Все закінчилося блискавичною кінцівкою Роми. Демонстрація проєкту вийшла відмінна.
На четвірку усміхнено дивилася Марія Іванівна.
-Що ж… - мовила вона, окинувши їх поглядом. - Я приємно здивована. Ви впоралися навіть краще ніж я думала. Молодці. Заслуговуєте найвищий бал. Кожному 12.
Діма, Рома, Аліса і Єва усміхнено переглянулися між собою. Після уроків вони пішли у піцерію, щоб відзначити вдалу здачу проєкту.
-Як я рада, що все закінчилося, - з полегшенням сказала Аліса.
-Проєкт то зданий, але попереду ще не одна контрольна, - відказав Діма.
-Ой, не нагадуй, - сказав Рома.
-Чудово спрацювалися, - мовила Єва, відкусуючи шматочок піци.
-Через пару днів уже зима, - сказала Аліса. – Які у кого плани на зиму?
-Та які там можуть бути плани? – відказав Рома. - Та й зиму я не дуже люблю.
-А я з нетерпінням чекаю зимових канікул, – мовила Аліса. – Ми з сім’єю на пару днів поїдемо у гори.
-У гори? Круто, – сказала Єва. – На лижах будете кататися?
-І не без цього…
-А ти, Дімо, мабуть, у книжках як завжди сидітимеш, – промовив Рома.
-Ти думаєш, я по іншому відпочивати не вмію?
-Та хто його знає.
-Чуєте? – мовила Єва. – Потрібно буде ще якось ось так зібратися. Що скажете?
-Я не проти, - відказав Рома.
-Звісно, - сказала Аліса. – Що скажеш, Дімо?
-Можна буде.
Вони їли, сміялися, розмовляли. Кожен розумів, що спільний проект зробив їх ближче. Можливо, якби не він, то зараз вони  тут не сиділи.