Розділ 6 - Три плюшевих ведмеді

- Йдемо у мою кімнату, - сказав Діма, вказуючи рукою напрямок, куди потрібно йти.
Кімната постала в світло-синіх відтінках. Всі побачили стіл, полиці з різноманітними книгами, шафу, тумбу з лампою та вазоном. І лише одна деталь різала око: на ідеально застеленому ліжку, покладені в ряд, красувалися три плюшеві ведмеді різних розмірів.
- Нічого собі, Дімка. – Аліса не змогла стримати широкої посмішки. - Хоч ми з тобою і давно знайомі, але я не думала, що ти спиш із ведмедиками.
Діма одразу напружився. Його щоки злегка почервоніли.
- Та це не мої, це моєї сестри Аліни, - швидко промовив він. 
- Якщо це її, то чому вони у тебе в кімнаті? – мовив Рома, скориставшись моментом.
- Я не знаю, як вони тут опинилися.
- Так, звісно не знаєш, - засміявся Рома, підходячи ближче до ліжка. - Вони самі прийшли до тебе у кімнату, щоб повчити з тобою конспекти. Глянь, Дім, у найбільшого такий самий серйозний погляд, як у тебе, коли ти на контрольній з фізики. Може, це твій заступник?
- Ромо, вистачить, - голос Діми став холоднішим. - Твої жарти зараз недоречні. Ми прийшли працювати над проєктом, а не обговорювати м'який інвентар.
- Ой, які ми ніжні, - не вгавав Рома. - Просто визнай: вечорами ти розповідаєш їм про синуси та косинуси. 
- Тобі обов'язково перетворювати все на цирк? Може досить? – мовив Діма.
- Та що ти, не соромся. Я також сплю з ведмедиками, - спробувала розрядити атмосферу Аліса.
- Вони такі милі, - тихо додала Єва, відчуваючи напругу.
Якраз в цей момент, повз кімнату проходила Аліна, старша сестра Діми, студентка-першокурсниця.
- Стій! – вигукнув Діма. – Що твої ведмеді роблять у моїй кімнаті?
Аліна подивилася на нього, на Рому, що ледь стримував сміх, і на ведмедів.
- Тепер вони уже не мої. Я виросла, вони мені більше не потрібні, тому я урочисто передала їх тобі у спадок, - з усмішкою відказала Аліна.
- А мені вони навіщо?
- Та хай собі стоять. Миленько же, - Аліна знизила плечима.
- Я не збираюся тримати їх у своїй кімнаті, - рішуче мовив Діма.
- Тобі не потрібні такі красунчики? – запитала Аліса. – Алін, чому ти тоді мені їх не віддала, я ж їх обожнюю?
- Хочеш забирай. Це подарунок від Діми, - сказала швидко Аліна і зникла.
- Правда? – Аліса радісно схватила трьох ведмедиків. - Дімо, ти ж не проти?
- Зовсім ні. Забирай. Хоч усіх разом, хоч по одному. Головне - винеси їх звідси, - полегшено відповів Діма, вже повертаючись до столу.
- Тепер у моїй колекції плюс три ведмеді, - Аліса міцно обійняла нове поповнення.
- Так, давайте вже розпочнемо, – сказав голосно Діма, повертаючи всіх до реальності проєкту. - Сідайте хто куди.

- Потрібно буде зробити презентацію. І гарно оформити ватман, щоб це виглядало естетично, – промовила Аліса.
- Роботу з ватманом беру на себе, - швидко озвалася Єва. – Я ж гарно малюю, можу розфарбувати. І всі матеріли для малювання є. 
- О, чудово. Я тобі допомагатиму з текстом і макетом, – сказала Аліса. – А презентацію нехай хлопці роблять.
- Чому це ми? - запитав Рома, знову шукаючи шляхи ухилення.
- Ну, Діма гарно робить презентації, - мовила Аліса.
- Ось, хай і робить, - сказав Рома.
- Ти ж також чудово робиш, - сказав Діма. - Я бачив твою презентацію з інформатики. Так що не ухиляйся. Ми зробимо її удвох: я збираю науковий матеріал та логіку, ти - візуальне оформлення та різні елементи.
- Я думаю, розділивши роботу, ми швидше упораємося, - підсумувала Єва. Я  з Алісою оформлятимемо ватман, а ви зробите презентацію. 
- Тільки, мабуть, матеріали для презентації обиратимемо разом, щоб всім все сподобалося, - мовила Аліса.
- Ось давайте зараз і розпочнемо, - промовив Діма.
   Він розгорнув свій ноутбук у центрі столу, а Рома витягнув свій планшет. Кімната заповнилася ритмічним клацанням клавіш та шелестом паперу - Аліса з Євою вже розклали на підлозі чернетки для ватману.
-  Так, Ромо, дивись, - Діма розвернув екран до Роми. - Я знайшов ось цю статтю. Тут багато цифр, але якщо ми виділимо головне...
- ...то всі заснуть на другій хвилині, - перебив його Рома, не відриваючи очей від свого екрана. - Цифри - це круто, але нам потрібна картинка, яка «вдарить» по мізках. 
Діма на мить замислився, вдивляючись у яскраву анімацію на планшеті Роми.
- Хм, візуально це дійсно потужно. Але факти мають бути на першому місці.
-  Факти будуть у тебе в доповіді, а в презентації нехай буде краса, - Рома підморгнув.
- Давай спершу знайдемо самий матеріал, а потім уже й картинки.
- Та що ти розумієш?
- Може досить сперечатися? – промовила Єва.
- А вони по-іншому і не можуть, - підсумувала Аліса.
- Займайтеся своїм ватманом, - сказав Рома, - ми самі тут розберемося.
Час минув непомітно.
- Думаю, на сьогодні досить, - підсумувала Аліса, взявши своїх нових плюшевих ведмедів. 
Вони разом почали збирати речі. Діма, всупереч своїй звичці одразу все розкладати по місцях, не став поспішати прибирати розкидані чернетки.
- До речі, - мовила Єва вже біля дверей, озирнувшись на Діму. - Дякую за гостинність. У тебе... дуже затишно.