***

До вечора замок остаточно поринув у приготування. У кухні кипіла робота: у величезних казанах варилися юшки, кухарі обробляли дичину, пекарі витягували з печей запашний хліб. У повітрі змішувалися запахи кориці, розмарину, печених яблук і свіжої випічки.

Айла разом з іншими покоївками переношувала до Блакитної зали старовинний срібний декор та кришталь.

- Обережніше! — вигукнула Марта. - Це сервіз ще прадіда короля. Якщо розіб'єте хоч одну вазу, продаватимете себе в рабство!

Ліна тихенько пирхнула:

- Ви щоразу так кажете.

- Бо щоразу знаходиться хтось необережний!

Дівчата засміялися. Лише Айла мовчки розставляла срібло на підставках.

- Ліссо.

Вона озирнулася. Поруч стояв Корвін.

- Допоможеш мені віднести книги та карти до бібліотеки.

Дівчина вдячно кивнула.

Королівська бібліотека виявилася ще більшою, ніж Айла могла собі уявити. Полиці сягали самої стелі: тисячі книг, сувої, старі глобуси. Повітря пахло пилом, чорнилом і старим деревом. За великим столом сидів сивий бібліотекар.

- Знову принесли мені пів замку? - пробурмотів він, не підводячи очей від пергаменту.

- Це останні, пане Освальде.

- Останні? Так Ви і вчора казали.

Корвін лише усміхнувся. Айла почала обережно складати важкі фоліанти на стіл. Одна з книг вислизнула з її рук. Дівчина нахилилася, щоб підняти її, але чиясь рука випередила її.

- Обережніше.

Книга опинилася в руках Крістіана. Айла навіть не помітила, коли він безшумно зайшов до зали.

- Дякую, Ваша Високосте, - сказав бібліотекар. — Я вже думав, ці старі хроніки сьогодні загинуть.

Крістіан ледь помітно усміхнувся:

- Їх уже шість століть ніхто не може знищити. Навряд чи сьогодні їм це вдасться.

Палацовий бібліотекар тихо засміявся:

- І це говорить людина, яка в дитинстві випадково підпалила архів.

- Випадково.

- Авжеж.

Корвін похитав головою:

- Досі не можу повірити, що король тоді Вас пробачив.

- Він не пробачив. Мене місяць не випускали з бібліотеки.

- Це ж було для Вас найкращою нагородою.

Уперше Айла побачила, як куточки губ Крістіана трохи здригнулися. Він умів усміхатися, просто робив це дуже рідко.

Корвін із бібліотекарем відійшли до дальніх полиць. Айла залишилася біля столу сама. Крістіан переглядав один зі старих сувоїв. Раптом він помітив, як дівчина уважно й із сумом розглядає корінці книг.

- Ти вмієш читати?

Айла невпевнено похитала головою. Вона ніколи не бачила людських літер.

- Шкода, — м'яко мовив він і провів пальцями по потемнілій обкладинці. - У книгах люди живуть довше, ніж у житті.

Айла здивовано подивилася на нього. Крістіан ніби говорив не з нею, а з власними спогадами. Він раптом закрив книгу.

- Якщо колись захочеш навчитися… - він замовк, наче сам здивувався власним словам, а потім спокійно закінчив: - Освальд найкращий учитель у королівстві.

Бібліотекар почув це й засміявся здалеку:

- Не слухай його! Він просто не хоче визнавати, що сам навчився читати раніше, ніж тримати меч.

- Це неправда.

- Правда, Ваша Високосте.

Корвін тихо всміхнувся. Айла дивилася на Крістіана й не впізнавала того похмурого, холодного принца, якого бачила в коридорах. Поруч із тими, кому довіряв, він ставав зовсім іншим. І саме тоді дівчина вперше подумала: «Можливо, він не холодний. Можливо, він просто дуже самотній».

Коли документи були розкладені, Корвін подивився у вікно:

- Уже сутеніє. Освальде, залишаю її Вам ще на кілька хвилин. Король просив мене перевірити варту біля воріт.

Корвін кивнув Айлі й вийшов. У бібліотеці запанувала затишна тиша, лише потріскували поліна в каміні. Освальд повернувся до свого столу й занурився в рукописи. Крістіан стояв біля високої полиці, гортаючи товстий фоліант.

Айла нерішуче озирнулася й несміливо простягнула руку до однієї з книг. Крістіан підняв очі:

- Можеш узяти. Не бійся, книги не кусаються.

Освальд з кутка тихо пирхнув:

- Деякі дуже навіть кусаються. Особливо якщо впадуть тобі на голову.

Крістіан ледь посміхнувся. Айла обережно зняла книгу. Пожовклі сторінки пахли травами й сухим пергаментом. Вона відкрила її навмання. Рівні чорні рядки здавалися їй загадковими візерунками, і дівчина проведела пальцем по літерах.

Крістіан мовчки підійшов ближче.

- Це літера «Л».

Він легко торкнувся першого символу в книзі, а потім написав пальцем на пилі, що осів на краю столу, таку саму лінію – «Л».