Там, де мовчить любов

9

Клацання замка лунало в порожньому коридорі як вибух. Двері відчинилися повільно, з важким скрипом, випускаючи з квартири застояне, просякнуте тугою повітря.
На порозі дійсно лежав паперовий пакет, від якого йшов ледь помітний, але дивовижно живий парок. Лейла нахилилася, і цей простий аромат домашньої їжі раптово влучив прямо в серце, пробиваючи товщу її заскорублого болю. Руки тремтіли, коли вона затягувала пакунок усередину.
На сходами вище кроки раптом зупинилися. Максим не пішов далі. Він просто замерз на прольоті, почувши звук ключа.
— Дякую, — шепнула Лейла в темряву під’їзду. Голос був сиплий, зламаний, але він прорізав тишу.
За дверима запанувала коротка мовчанка, а потім пролунав тихий, полегшений видих. Максим не став підходити, не став порушувати її кордонів, розуміючи, наскільки крихким є цей момент.
— Смачного, Лейло, — так само тихо відповів він десь із темряви сходової клітки. — Я буду поруч.
Вона зачинила двері, але цього разу не на засув, а лише на один оберт. Уперше за довгі дні Лейла підійшла до вікна й трохи розсунула важкі штори, пропускаючи у квартиру бліде світло вуличного ліхтаря. Попереду все ще була довга й темна ніч, але перша тріщина в стіні її самоізоляції вже з’явилася.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше