Вона прокинулась серед ночі. Андрій спав поруч, його рука лежала на її животі. Вона відчула сором. Більше — провину. Але ще більше — бажання повернутись туди, в ті руки, в той дотик.
Наступні дні вона мовчала. Він — теж. Але тиша між ними була гучнішою за крики. Вона бачила його в снах. Чула голос у голові, коли торкалась себе під ковдрою.
Він написав лише:
«Я більше не можу мовчати. А ти?»
І вона відповіла:
«Приїдь. Завтра. Коли Андрій буде на зустрічі.»